Село є основою нації, адже давньоукраїнське село-городище народило диво з див на планеті — українську націю. Село зберегло українську мову, таку ніжну і мелодійну, століттями катовану і мордовану різними окупантами. Наша мова – це скарбниця, в яку народ складає всі свої життєві цінності, сподіванки, розум, традиції. 

Мова, рідна наша, живи в рідній хаті, 

Крізь зболений час і духовні руїни 

Вертайсь рідна мово, 

У серце народу до рідного роду. 

Як відомо, нація постає з людської спільноти, мов квітка. Наша українська нація і є цією чарівною дивовижною квіткою людства, яка народилася понад 1000 років тому, коли прадавній український селянин-орій приборкав дикого коня у Наддніпрянських степах, та почав використовувати колесо і плуг. Коли проклав першу борозну і кинув у неї зерна дикої пшениці, яка проросла хлібами.

Великий, важкий і славетний шлях пройшло українське селянство. Українське село протягом століть надсилало на Запорізьку січ кращих своїх синів і дочок. Гайдамаччина XVIII століття – це вибух селянського гніву проти польської шляхти. Інший вибух стався у 1918 році, коли українське село повстало проти німецьких окупантів. А хто ж були ті славні лицарі України: січові стрільці, воїни УПА та безстрашні бійці, які зламали хребет гітлерівському фашизму, як не селяни в своїй основі?

Ці події свідчать про те, що український селянин за своєю природою є націоналістом. Це добре усвідомлювали комуністичні керманичі, тому й вели варварську війну проти українського селянства. 

За період з 1949 по 1979 роки, коли компартія боролась з неперспективними селами, з лиця землі зчезло 1502 села – найколоритніші хутори і селища, що були своєрідними заповідниками української мови і духовності. А перед цим відійшла в минуле сумна історія українського селянства. Це колективізація, як форма знищення заможного селянина — господаря землі. Голодомор штучно зроблений комуністичними покидьками, що в 1933 році викосив 8 мільйонів селян, а в 1947 році ще забрав життя 2 мільйонів українців. Страшні більшовицько-сталінські репресії, а потім і так звані “брєжнєвські”, які позбавили життя безневинних українців. 

Батальйони ненавчених військовій справі селян, яких комісари гнали на німецькі кулемети – то теж величезні втрати українського селянства. А далі прихід до влади компартійної еліти, яка перефарбувалась у демократів. Страшенна корупція. Упродовж 30 років незалежності українське село доведене до зубожіння і вимирання. Масове безробіття, закриття дитячих садочків, шкіл, акушерських пунктів, дільничних лікарень. Погляньмо лише, які економічні ножиці ріжуть українського селянина. В сотні разів зросла потреба на найнеобхідніші промислові товари для села. У трагічному становищі тваринництво, зменшується виробництво молока в суспільному секторі. Це жахливе бездоріжжя.

До цих всіх негараздів приєдналась ще й російсько-українська війна. Дика азіатська Московія, яка привласнила собі назву росія, напала на нашу державу. Божевільний виродок Путін посягнув на нашу свободу і незалежність. На Сході України знищено сотні сіл, які після перемоги потрібно буде відбудовувати українському селянину. В тому, що рашисти будуть знищені на нашій землі, немає ніяких сумнівів. Тим часом село є основою нації, і це повинна зрозуміти і наша владна верхівка. Занепад його означає занепад нації, і навпаки, відродження села обумовлюватиме її відродження. Адже без селянина немає нації, немає України. Потрібно відродити хутірську систему в Україні, що сприятиме відродженню вільного селянина, якого було знищено в 1930-х роках сталінським режимом. Створювати кооперативи приватних власників – це є найреальніша і, мабуть, найвигідніша акція, яка подолає масове безробіття. Вона повинна стати масовим явищем.

І найголовніше – дбати про сільську молодь. Це пріоритетне завдання держави і всього суспільства. Для молодих людей села потрібні цивілізовані умови для морального і фізичного розвитку. Також потрібно дбати про забезпечення фермерів пільговими кредитами, технікою. 

Адже буде молодь, буде село, буде Україна.