Невже у Консервативній партії більше не бачать жодних шансів на перемогу

Прем'єр-міністр Великої Британії Ріші Сунак оголосив про дострокові вибори до Палати громад, які відбудуться 4 липня.

Під час виступу біля своєї лондонської резиденції на Даунінґ-стріт, 10, прем'єр та лідер консерваторів закликав виборців зберегти економічну стабільність, підтримавши партію Торі.

Більшість аналітиків, спираючись на дані опитувань та результати нещодавніх місцевих виборів, прогнозують перемогу лейбористів після 14 років перебування в опозиції.

Згідно із законодавством, вибори повинні були відбутися не пізніше січня 2025 року. В уряді тривали довгі обговорення щодо дати виборів, причому більшість очікували їх восени. Сунак уже оголосив, що попросив короля Чарльза III розпустити парламент, і отримав згоду. Парламент 30 травня буде офіційно розпущений.

І все ж таки, заява британського прем'єра поклала край кільком тижням, а то й місяцям невизначеності щодо парламентських виборів, а також визначила політичну долю самого Сунака, яка, на тлі електоральних невдач консерваторів, опинилася під загрозою.

Чому обрано саме 4 липня, а не, наприклад, жовтень чи листопад? Невже у Консервативній партії більше не бачать жодних шансів на перемогу після 14 років перебування при владі та просто хочуть швидше здійснити неминучий перехід до опозиції?

“Здобутки” консерваторів

Ріші Сунак, мабуть, зазнав досить нещасливого старту у лідерстві Консервативної партії та, відповідно, управлінні британським урядом у той час, коли це сталося.

Він став третім прем'єром за останні два місяці від політичної сили, яка терпіла скандал за скандалом. Спочатку Борис Джонсон, непересічний політик і прихильник України, опинився в центрі скандалів через "ковідні" вечірки, що відбувалися з порушенням встановлених урядом обмежень.

Потім — рекордно коротке прем’єрство Ліз Трасс, яка запам’яталась обвалом британської економіки.

Перед Сунаком постало завдання повернути довіру виборців до консерваторів і переконати, що їхня довга державна служба (безперервно з 2010 року) не потребує радикальних змін.

На практиці, це був останній шанс для консерваторів уникнути виборчої поразки від лейбористів.

Для цього новий глава уряду оголосив амбітну програму, яка передбачала відновлення економічного зростання, зменшення інфляції, реформу системи охорони здоров'я та стратегію боротьби з міграцією.

Саме на цих напрямках Сунак і зосереджував увагу анонсуючи дату виборів.

Сувора фінансова політика міністра фінансів Джеремі Ганта — кандидата на прем'єрський пост у минулому — дійсно дозволила стримати інфляцію і приблизити її до цілі у 2% (початково інфляція під керівництвом Сунака перевищувала 11%).

У першому кварталі 2024 року британська економіка врешті-решт зросла на 0,6%, що, порівняно з іншими країнами "Групи семи", видається досить прийнятним (проте, варто зазначити, що у 2023 році Велика Британія потрапила в технічну рецесію).

Консервативний прем'єр також не забув про Національну службу охорони здоров'я (NHS), яка забезпечує безкоштовну медичну допомогу громадянам. Уряд Сунака дійсно збільшив фінансування NHS, проте це не допомогло розв'язати всі проблеми. Наприклад, люди з хронічними захворюваннями або навіть раком все ще мусять довго чекати на медичну допомогу. Крім того, працівники, які не можуть отримати лікарську допомогу, змушені пропускати роботу, що також негативно впливає на економіку.

І нарешті, боротьба з нелегальною міграцією, що стала однією з ключових платформ політичної програми консерваторів ще до Brexit.

Гасло "Stop the boats" ("Зупинити човни") від британських консерваторів і самого Сунака звучало неодноразово. Проте успіх цієї стратегії поки що виявився досить нестійким.

Хоча у 2023 році кількість прибулих через Ла-Манш суттєво зменшилася порівняно з попереднім роком (з менше ніж 30 тисяч до майже 46), наразі ця кількість знову стрімко зростає. Лише станом на 21 травня майже десять тисяч мігрантів намагалися потрапити до Британії на невеликих човнах.

Ріші Сунак підтримує досить спірну схему, що передбачає вивезення мігрантів літаками до Руанди. Там вони очікуватимуть рішення щодо їхнього статусу як біженців. Ті, хто потрапив до Великої Британії через Ла-Манш, узагалі не можуть претендувати на біженський статус і одразу депортуються.

Хоча схема отримала схвалення, попри критику з боку Ради Європи та Ірландії, і перші мігранти для вивезення в Руанду вже затримані, перші рейси відбудуться не раніше червня.

Також варто згадати й про складний геополітичний контекст у зв'язку з агресією росії в Україні, амбіціями Китаю та нестабільністю на Близькому Сході. Сунак нагадав, що його уряд планує збільшити витрати на оборону до 2,5% ВВП до 2030 року.

Коротко кажучи, за понад півтора року управління країною, досягнення Сунака були далеко не такими великими, як можна було б сподіватися, а проблем нагромадилось немало.

Чому саме 4 липня?

Обговорення майбутніх виборів активно велося протягом останнього року, коли виборчі перспективи Консервативної партії були критичними, і її члени почали обговорювати навіть найбільш фантастичні сценарії для відновлення рейтингу — включаючи повернення Бориса Джонсона на посаду лідера, оскільки він ще мав значну популярність серед членів партії навіть після виходу з Палати громад.

Ще однією тривожною ознакою стали місцеві вибори на початку травня, де консерватори втратили третє місце за кількістю мандатів у місцевих органах влади, програючи не лише Лейбористській, а й Ліберально-демократичній партії. Однак ця поразка не була настільки великою, щоб провокувати голосування про недовіру Сунаку.

Здається, депутати Консервативної партії також стали втрачати віру у свою партію. Протягом останніх чотирьох років понад два десятки депутатів оголосили про своє бажання покинути парламент, і більшість з них — з Консервативної партії.

Також треба зазначити, що велике занепокоєння викликала стаття ексміністра оборони Бена Воллеса з критикою роботи британської дипломатії.

Вибір дати виборів на 4 липня може бути частково обдуманим кроком і частково здивуванням. З одного боку, уряд консерваторів може сподіватися, що британці в цей час оцінять наслідки його дій: покращення економіки та вивезення мігрантів до Руанди. З іншого боку, це може бути спробою скористатися несподіванкою, розраховуючи на неготовність конкурентів та підкреслюючи відсутність "плану" у лейбористів. Але така дата може також викликати незадоволення у багатьох консерваторів, що може грати на користь їхніх опонентів у виборчій кампанії. І, нарешті, це може вплинути на участь виборців, оскільки в цей час триватимуть: футбольний чемпіонат Європи та Вімблдонський турнір, а також шкільні канікули в деяких регіонах країни.

Чи буде однозначною перемога опозиції?

Лейбористська партія має відчутний відрив в опитуваннях, що становить до 20 або навіть 30 відсоткових пунктів від Консервативної партії. Проте, говорити про їхню беззастережну перемогу варто з певними обережностями.

По-перше, важко прогнозувати розподіл мандатів у Палаті громад через особливості виборчої системи Великої Британії. Традиційно ця система була сприятливішою для великих партій, які мають більше ресурсів, та менше для регіональних сил, які можуть бути менш відомими національно. Це означає, що результати соціальних досліджень можуть не точно відображати реальний розподіл мандатів.

По-друге, від 2019 року виборчі округи були трохи змінені, що робить порівняння результатів двох виборів менш точним.

Хоча деякі теоретичні підрахунки ЗМІ показують, що для лейбористської більшості їм потрібно отримати на 12,7% більше голосів, ніж у 2019 році, ці розрахунки не враховують інших партій, які також можуть змінити своє представництво в парламенті.

Також варто врахувати, що новостворена партія Reform UK, яка стала ітерацією проєкту Найджела Фараджа, може стати несподіванкою на виборах. Вона може вплинути на розподіл голосів, хоча сам Фарадж вирішив не брати участь у виборах.

Таким чином, вибори можуть стати випробуванням для лейбористів, які повинні зберегти свою підтримку, але ніхто не може гарантувати їхню перемогу.