Основними каталізаторами "зсуву вправо" політичних поглядів європейців стали неконтрольована міграція та значне зростання рівня злочинності.

Канцлер Німеччини Олаф Шольц застеріг від загроз, що виникають з боку правих популістів, під час виступу на зборах лівоцентристських європейських партій перед виборами до Європейського парламенту в червні. Шольц відвідав Бухарест, столицю Румунії, прибув на конференцію Партії європейських соціалістів, яка є частиною групи соціалістів і демократів, другої за чисельністю в Європарламенті.

"Праві популісти активно ведуть виборчі кампанії проти ідеї єдиної Європи. Вони готові знищити те, що ми збудували для майбутніх поколінь, розпалюють негативні настрої стосовно біженців і меншин", — наголосив німецький лідер, виступаючи в парламентській будівлі під час конференції.

Опитування громадської думки свідчать про значний ріст підтримки правих на майбутніх європейських виборах, і радикальна права група "Ідентичність і демократія", ймовірно, зможе отримати достатньо місць, щоб стати третьою за чисельністю групою в Європарламенті.

Шольц зазначив, що процвітаючий Європейський союз, який "здатний діяти", є "найкращою відповіддю на популізм і автократію". Він також підкреслив свою підтримку України та наголосив, що це ключ до "відновлення миру в Європі".

Хто такі праві популісти та яка їх ідеологія?

Праві популісти — це політичні сили або групи, які виступають з праворадикальними або консервативними поглядами й використовують популістські методи для залучення підтримки. Вони зазвичай підкреслюють націоналістичні або антиімміграційні погляди, а також критикують традиційні політичні еліти та інституції ЄС. Праві популісти можуть пропагувати "ми проти них" менталітет, виступати за сувору міграційну політику, антиглобалізм і сильну державність. Вони часто намагаються використовувати нестабільність і невпевненість серед населення для залучення підтримки та впливу на політику ЄС.

Основні ідеї правих популістів:

Антиімміграційність: Праві популісти часто виступають за обмеження масової імміграції та захист кордонів для збереження культурної та національної ідентичності. Наприклад, партія "Відкрита Австрія" в Австрії — агітує за зменшення прийому біженців та іммігрантів.

Наслідування національних цінностей: Праві популісти часто виступають за захист традиційних національних цінностей і культурних традицій. Наприклад, партія "Партія свободи" у Нідерландах активно пропагує концепцію "збереження національної ідентичності".

Відхід від Європейського об'єднання: Деякі праві популісти виступають за виходи своїх країн з Європейського Союзу або намагаються обмежити вплив ЄС на внутрішні справи країн. Наприклад, такі партії у Великій Британії активно підтримували Brexit і пропагували максимальну незалежність країни від ЄС.

Суворі міграційні політики: Праві популісти виступають за впровадження суворих міграційних політик, таких як депортація нелегальних іммігрантів та посилення перевірок на кордонах. Наприклад, угорський прем'єр-міністр Віктор Орбан активно веде політику "захисту кордонів" і розгортає прикордонні бар'єри для стримування потоку мігрантів.

Критика європейської еліти: Праві популісти часто критикують політику та дії європейської еліти, називаючи їх віддаленими від простих громадян та втратившими зв'язок з реальністю. Наприклад, Марін Ле Пен, лідерка Національного фронту у Франції, звинувачує європейську еліту в ігноруванні проблем місцевого населення та в недооцінці національних інтересів.

Проблеми з міграцією та пов’язаною з нею злочинністю стали головними причинами популярності таких партій

У січні, австрійський інститут економічних досліджень EcoAustria оприлюднив звіт, в якому стверджується, що міграція коштувала Австрії €21,6 млрд за 10 років. Науковці здійснили обчислення на основі державних доходів і витрат, розпочинаючи з 2015 року — початку європейської міграційної кризи — і до 2023-го, а також фінансових прогнозів на 2024–2025 роки. У документі враховані доходи, пов’язані з міграцією, такі як податки, що сплачують працевлаштовані мігранти, що зменшує чисту вартість міграції. Однак за даними Der Standard, лише 45% тих, хто отримав притулок до 2022 року, — переважно вихідці з Сирії, Афганістану, Сомалі, Іраку та Ірану — працюють і сплачують податки. Загальне висновок дослідників з Австрії однозначний: витрати на мігрантів-біженців значно перевищують доходи від них. До речі, в цьому дослідженні українців не враховували, оскільки вони мають статус переміщених осіб.

Висновки австрійського інституту дуже схожі на результати фундаментального дослідження Школи економіки Амстердамського університету . Дослідження 2023 року під назвою «Держава добробуту без кордонів: наслідки імміграції для державних фінансів» виявило, що витрати, пов’язані з імміграційною політикою в Нідерландах, у середньому становили €17 млрд на рік, а пік у €32 млрд було зафіксовано у 2016 році. Загалом вартість імміграції для країни за 25 років склала приблизно €400 млрд.

Інші країни Європи не проводили таких детальних досліджень. Зокрема, відомо, що, наприклад, Німеччина у 2023 році витратила приблизно €48 млрд на мігрантів. Ця сума включає витрати на прийом, житло, міграційний облік, освітню підтримку дітей та молоді, а також різноманітні соціальні видатки. Також відомо, що близько 900 тисяч мігрантів — майже половина з тих, хто прибув до Німеччини під час міграційної кризи 2015–2016 років — досі живуть на соціальні виплати. Проте проблеми, пов'язані з нелегальною неконтрольованою міграцією, мають не тільки економічний аспект.

Останнім часом у Європі спостерігається серйозне зростання рівня злочинності. Тихі, спокійні та безпечні європейські міста лишилися в минулому. Загальновідомо, що мейнстримні медіа уникатимуть вказівки на зв'язок між злочинністю та мігрантами. Поліція також часто уникає публікації національності й походження злочинців. Проте це часто має протилежний ефект, посилюючи недовіру до владних структур чим й користуються праві популісти. 

Класичним прикладом того, як безконтрольна міграція може перетворити безпечну та спокійну країну на поле битви злочинних банд, є Швеція. Держава, де кожен п’ятий житель народився за межами країни, нині переживає сплеск злочинності через бандитські війни, до яких масово залучені іммігранти. Зараз у країні найвищий рівень насильства з застосуванням зброї в Європі. Лише у вересні 2023 року внаслідок бандитських перестрілок загинуло 11 людей. Шведський уряд був змушений залучити армію для наведення порядку. А прем’єр-міністр Ульф Крістерссон звинуватив у насильстві "безвідповідальну імміграційну політику та невдалу інтеграцію". 2020 року шведський професор соціології Йоран Адамсон опублікував дослідження злочинності, яке демонструє її зв’язок з імміграцією. У період із 2002 до 2017 року 58% підозрюваних у злочинах у Швеції були мігрантами. Мігранти також скоїли 73% вбивств і 70% пограбувань у країні. Загалом Адамсон у своєму дослідженні дійшов висновку, що рівень убивств у Швеції зріс учетверо через імміграцію.

Експерти з Данії також підтверджують взаємозв'язок між імміграцією та злочинністю. 2020 року індекс злочинності в цій країні був на 51% вищим серед чоловіків-іммігрантів і на 149% вищим серед нащадків чоловічої статі незахідного походження, ніж серед усього чоловічого населення.

2018 року The Wall Street Journal виявила, що в Німеччині іноземці становлять непропорційну частку підозрюваних у злочинах (34,7%). За даними Італійського міжнародного інституту політичних досліджень, 2018 року в італійських в’язницях перебувало 59 655 ув’язнених, із яких 34% становили іноземці, причому найбільші групи походили з Марокко (3751), Албанії (2568), Румунії (2561), Тунісу (2070) та Нігерії (1453).

Деякі ліві політики вважають взаємозв'язок між нелегальною міграцією та зростанням злочинності в Європі надуманим і "проявом расистських упереджень". Інші аналітики вказують на те, що поширеність злочинності серед мігрантів з окремих регіонів є наслідком поганої їхньої інтеграції. Також деякі наголошують, що незахідні мігранти часто викликають більше підозр у поліції.

Чого очікувати від виборів до Європарламенту?

Вибори до Європарламенту відбудуться з 6 по 9 червня.

Одна зі змін, яку вони приносять, полягає втому, що глава Європейської Ради, Шарль Мішель, оголосив свою участь у виборах до Європарламенту, тому він покине свій пост раніше, ніж закінчаться його повноваження у листопаді 2024 року. У такому разі, до обрання нового голови, тимчасово Європейською Радою може очолити лідер країни, який перебуває на чолі ЄС у другій половині 2024 року. Цим краєм є Угорщина, а отже, Віктор Орбан.

Очікується, що на виборах посилить свої позиції ультраправа євроскептична партія, що входить до блоку "Ідентичність та демократія" – такі, як італійська "Ліга" Маттео Сальвіні, "Альтернатива для Німеччини", "Національне об’єднання" Марін ле Пен у Франції, та Австрійська партія свободи. Деякі з учасників цього блоку раніше виражали симпатії до російського керівництва, а деякі й зараз виступають проти допомоги Україні ("Альтернатива для Німеччини", "Австрійська партія свободи"). Проте в цьому блоку також є партії, які підтримують Україну, наприклад, португальська Chega "Досить".

Проте, зростання популярності ультраправих не змінить домінування у Європарламенті традиційних консерваторів ("Європейська народна партія") та соціал-демократів.

Згідно з прогнозом Europe Elects, їхні сили не зазнають втрат. Тим часом фракції лібералів ("Renew Europe") та зелених після виборів можуть зменшитися. Водночас «Ідентичність та демократія» може стати третьою за величиною фракцією.