Ми міжнародне видання DailyHub.News, яке публікує контент чотирма мовами, ініціюємо важливий соціальний проєкт під назвою "Психологічна підтримка для ветеранів: розуміння та допомога після повернення із зони бойових дій". У рамках цього проєкту ми прагнемо підвищити обізнаність суспільства щодо важливості підтримки ветеранів, які повертаються з бойових дій. Військові конфлікти залишають глибокі психологічні рани, і допомога з боку суспільства є ключовою для успішної реабілітації військових. Створення підтримуючого середовища для цих людей має глобальне значення, і наш проєкт покликаний сприяти цьому як в Україні, так і в інших країнах. DailyHub.News надає платформу для професійних порад та експертних думок психологів, які допоможуть суспільству краще зрозуміти потреби ветеранів та забезпечити їх належну підтримку. Сподіваємося, що цей матеріал стане цінним ресурсом для тих, хто прагне допомогти нашим захисникам.

Сьогодні порадами поділилась психологиня Анна Тихомирова, з міста Київ. Працює в напрямках когнітивно-поведінкової терапії як основної, додатково інтегрує елементи з інших напрямків: тілесно-орієнтованої, глибинної та емоційно-образної терапії. Допомагає з депресією, тривожними розладами, психотравмуючим досвідом, та міжособистісними конфліктами. Анна має ступінь магістра психології та досвід роботи — 5 років. 

YouTube:  https://www.youtube.com/@tykhomyrova
Телеграм: @tykhomyrova
Ел.адреса: [email protected]

Фізіологія війни: що є нормою в ненормальних обставинах

Наше тіло найкраще почувається при балансуванні напруги й розслаблення. Ми відчуваємо дискомфорт, коли занадто напружені або, навпаки, безсилі й апатичні. Найкомфортніший стан — це бадьора розслабленість або розмірена сфокусованість, коли ми отримуємо задоволення від діяльності та водночас можемо себе дисциплінувати.

Війна небезпечна тим, що змушує організм довго перебувати в стані перенапруження. Щоб вижити, мозок гальмує центри, які відповідають за раціональне мислення та планування. Ці процеси потребують багато енергії, тому мозок перемикається на систему виживання. У цьому стані активними є зони, що відповідають за сканування тіла і сенсорних систем, а також швидке управління тілесними процесами: тунельний зір, підвищена пильність, прискорене серцебиття і готовність "бити чи тікати". Такі реакції допомагають миттєво реагувати на загрози.

Воїни проходять підготовку, щоб у стресових ситуаціях діяти на автоматі. Контроль над алгоритмом виживання підвищує впевненість і зменшує ризик психологічної травми, яка часто виникає через відчуття безпорадності перед смертельною небезпекою. Але тривале перебування у стані гіпернапруження вимагає часу для відновлення. Після повернення додому воїнам потрібен час, щоб повернути собі стан спокою та розсудливості. Це нормально, коли людина після бойових дій має збуджену нервову систему і труднощі з розслабленням. Підвищена дратівливість, агресія — звичні симптоми, і в цей момент воїну найбільше допоможуть спокій, сон, смачна їжа та підтримка близьких. Критика або злість з боку оточення можуть лише погіршити ситуацію, викликаючи у воїна почуття провини і злості на себе, що може призвести до ізоляції або зловживання алкоголем.

Як діяти близьким, коли вони самі втомлені, але хочуть підтримати стосунки?

Перший крок — поінформованість. Коли й воїни, і їхні близькі розуміють, як працює тіло під час стресу і що є нормальним, вони можуть зосередитися на правильних діях для відновлення. Вивчайте літературу на цю тему та звертайтеся до фахівців, які допоможуть уникнути ускладнень та подбають про вчасне залучення терапії, якщо є необхідність. Другий крок — комунікація. Важливо прийняти, що зараз усі частіше відчувають втому і розчарування. Не варто сприймати на свій рахунок роздратовану поведінку партнера. Краще зробити паузу і повернутися до розмови, коли обоє будуть готові. Можливо, вам знадобляться нові правила взаємодії, щоб краще попереджати одне одного про свої стани. Наприклад:

• Коли я злюсь, не хочу, щоб ти йшов чи йшла від мене, але я не можу спокійно розмовляти.
• А мені страшно, коли ти злишся, і хочеться втекти. Що нам робити?
• Домовляємось: коли я відчуваю лють, я попереджу, скажу: "Я зараз дуже злий/зла" і піду у душ чи зроблю дихальну вправу. Повернуся спокійним/ою і ми продовжимо.
• Дякую, а я тим часом приготую нам чай.

Такий "алгоритм виживання" допоможе не боятися за стосунки. Навпаки, це посилить відчуття безпеки і довіри. Щоб легше було говорити про свої емоції, варто їх відслідковувати. Для цього є проста вправа. Занотовуйте впродовж дня ситуації, які викликали сильну реакцію, опишіть фізичні й емоційні відчуття і їх інтенсивність за шкалою від 0 до 100. Це допоможе краще зрозуміти себе.

Остання порада — приділяйте увагу розслабляючим активностям. Допомагає глибоке дихання, споглядання природи, водні процедури, легкі тренування, масаж. Ведення щоденника теж сприяє емоційному розвантаженню. Не забувайте, що ви не самі. Є люди, які готові допомогти — не бійтеся звертатися. Бо сміливість, розуміння і єдність дають нам найбільші шанси на перемогу.