Тоталітарні режими дедалі частіше використовують Інтернет як інструмент контролю над суспільством, а також для підриву демократії та залякування опонентів за межами країни

До появи Інтернету тоталітарним режимам було дещо простіше контролювати ЗМІ та інформацію, оскільки джерела інформації були більш централізованими та обмеженими. 

У тоталітарних режимах держава повністю контролювала ЗМІ, видавництва та засоби комунікації, застосовуючи цензуру і пропаганду для поширення лише схваленої інформації, підтримуючи культ лідера та ідеологію. Репресії та залякування використовувалися для придушення інакомислення, а імпорт іноземних джерел інформації суворо обмежувався, що забезпечувало інформаційну ізоляцію країни.

З появою Інтернету контроль став більш складним завданням через децентралізований і глобальний характер мережі, однак тоталітарні режими й тут знайшли можливість контролювати ту інформацію, що споживають їх громадяни. 

Тоталітарні лідери швидко усвідомили, що слабкість інтернету полягає в його здатності відстежувати кожного користувача. Замість того, щоб приховувати заборонені ідеї, люди тепер виражають їх онлайн, що робить їх легко доступними для урядового моніторингу та переслідування. Тоталітарні режими не лише використовують програмне забезпечення для стеження, але й закривають опозиційні сайти, переслідують редакторів і авторів.

За даними Комітету із захисту журналістів, зараз у світі ув'язнено 251 журналіста, зокрема в Туреччині, Китаї, Саудівській Аравії та Єгипті. Незважаючи на увагу західних ЗМІ, демократії поки що не змогли дати адекватну відсіч таким репресіям.

Китайський приклад контролю 

Інтернет у Китаї є одним із найсуворіше контрольованих і регульованих у світі. Влада КНР створила унікальну екосистему, яка обмежує доступ до зовнішньої інформації та підтримує контроль над інтернет-користувачами всередині країни.

Китайський інтернет розвивався паралельно зі світовим, але влада країни з самого початку усвідомила його потенціал, як засобу контролю та управління інформацією. Від середини 1990-х років уряд активно інвестував у розвиток інфраструктури, одночасно впроваджуючи механізми контролю.

Китайський інтернет функціонує в рамках великої мережі, відомої як "Золотий щит" або "Великий китайський фаєрвол". Ця система забезпечує моніторинг і контроль над інтернет-трафіком, фільтрацію контенту та блокування доступу до певних іноземних вебсайтів і сервісів.

Влада КНР використовує такі механізми контролю: 

1. Цензура та блокування: Китайська влада блокує доступ до багатьох іноземних сайтів, зокрема Google, Facebook, Twitter, YouTube та інших популярних західних платформ. Замість цього китайські аналоги, такі як Baidu (пошуковик), WeChat (месенджер) та Weibo (соціальна мережа), служать основними джерелами інформації та комунікації.

2. Моніторинг та спостереження: Влада постійно відстежує активність користувачів, використовуючи потужні алгоритми та штучний інтелект для аналізу онлайн-поведінки. Всі повідомлення та дії можуть бути записані та проаналізовані для виявлення потенційно небезпечної або критичної щодо уряду діяльності.

3. Самоцензура: Через суворі закони й покарання, інтернет-користувачі в Китаї часто практикують самоцензуру, щоб уникнути переслідувань. Відсутність анонімності та ризик покарань змушують користувачів обережно висловлюватися в мережі.

4. Пропаганда та дезінформація: Держава активно використовує інтернет для поширення пропаганди, контролюючи наративи в соціальних медіа та інших онлайн-ресурсах. Урядові "тролі" і "фабрики тролів" допомагають поширювати вигідну інформацію і знижувати вплив негативних новин.

Основною причиною суворого контролю є прагнення китайської влади забезпечити політичну стабільність і зберегти монополію Комуністичної партії Китаю на владу. Інтернет вважається інструментом, який може бути використаний для організації протестів, поширення небажаних ідей або критики уряду. Контроль дозволяє уникати масових заворушень і мінімізувати вплив західних цінностей і ідей на китайське суспільство.

Хоча Китай досяг значного успіху в контролі над інтернетом, цей контроль не є абсолютним. Китайці знаходять способи обійти блокування за допомогою VPN (віртуальних приватних мереж), а деякі технологічні прогалини дозволяють отримувати доступ до заблокованих ресурсів. Проте, загалом, більшість китайців живе в рамках того інтернету, який контролюється владою, і лише невелика частка населення активно шукає альтернативні джерела інформації.

російських приклад 

Попри те, що путінський режим не створив окремої інтернет-мережі, а росіяни мають доступ до глобального інтернету, рівень пропаганди в російському суспільстві залишається надзвичайно високим. Велика частина громадян підтримує диктатуру та військову агресію проти України, а серед коментарів росіян часто зустрічаються пропагандистські тези. Що ж до цього призвело?

росія систематично зосереджується на контролі окремих інтернет-майданчиків або заміні їх на лояльні чи підконтрольні тоталітарному режиму платформи. Останнім прикладом такої тактики стало блокування відеохостингу YouTube, який залишався одним із небагатьох майданчиків для вираження альтернативних думок. В умовах, коли 9 з 10 зусиль російської опозиції (якої і так майже немає, але це тема для окремого матеріалу) концентрувались саме на YouTube, блокування цієї платформи стало вирішальним ударом по можливості ведення медійної боротьби в російському сегменті інтернету. 

Контрольована ФСБ платформа VK Видео швидко зайняла провідні позиції за скачуваннями в росії після блокування YouTube. У цих умовах усі зусилля опозиції щодо впливу на громадську думку в країні фактично зводяться до нуля. Існує велика ймовірність, що без доступу до ключових медійних платформ, російська опозиція остаточно втратить будь-який шанс на вплив. Власне, окрім медійної діяльності, інших інструментів у неї практично не залишилось.

Висновок очевидний: контроль інформаційного простору в сучасному світі є надзвичайно важливим інструментом тоталітарних режимів. росія, незважаючи на відсутність окремої інтернет-мережі, демонструє ефективність у маніпулюванні доступом до інформації, що дозволяє підтримувати високий рівень пропаганди та забезпечувати стабільність режиму.

Що з цим робити?

Контроль над інформаційним простором залишається ключовим інструментом у руках тоталітарних режимів. Незважаючи на розвиток глобальної інтернет-мережі, країни, такі як Китай, росія та їхні сталетіти, демонструють здатність ефективно маніпулювати доступом до інформації, використовуючи складні системи цензури, пропаганди та блокування. Це дозволяє цим режимам підтримувати внутрішню стабільність і зберігати владу, хоча їхні методи різняться залежно від національних умов.

Демократії роблять недостатньо. Західні уряди не до кінця усвідомлюють масштаби цієї нової війни і втратили шанс зрозуміти, як ефективно протистояти тоталітарним режимам в інформаційному полі. Громадянам необхідно навчитися обходити цензуру за допомогою інструментів, таких як VPN, і усвідомлювати небезпеки самоцензури. Демократичні країни та міжнародні організації повинні посилювати тиск на режими, що контролюють інтернет, підтримувати альтернативні медіаплатформи, здатні обійти цензуру та доносити правдиву інформацію до широкої аудиторії.