Що очікує НАТО у разі якщо США дійсно покинуть альянс

У цьому році рекордні 18 з 31 держав НАТО зобов'язалися досягти цільових витрат на оборону, у розмірі 2% від власного ВВП. Таке рішення було прийняте після заяви кандидата на посаду президента США Дональда Трампа про можливість "заохочення" росії атакувати країни, які не виконують оборонні внески в НАТО. 

За словами генсека НАТО Єнса Столтенберга, можливість повернення Трампа на посаду президента викликала активні обговорення щодо інвестицій США в трансатлантичну безпеку. 

Те що слова Трампа викликали таке занепокоєння у союзників, можна зрозуміти. У 2023 році США витратили на свою оборону $857 млрд. Усі інші суттєво відстають. Наприклад, Велика Британія витратила майже $60 млрд, Німеччина — майже $53 млрд.

У 2006 році міністри оборони країн НАТО прийняли рішення приділяти не менше 2% свого валового внутрішнього продукту (ВВП) на потреби оборони. Це визначення стало важливим критерієм, що свідчить про політичну відданість країни в забезпеченні військової готовності Альянсу, оскільки рівень витрат на оборону впливає на загальну довіру до НАТО як військово-політичної організації.

Хоча сукупне багатство країн НАТО, якщо не враховувати США, приблизно рівне багатству Сполучених Штатів вимірюваного за ВВП, витрати на оборону країн НАТО, не перевищують половину витрат Сполучених Штатів. Цей нерівний розподіл залишається проблемою в історії Альянсу і постає більш виразно після подій 11 вересня 2001 року, коли Сполучені Штати великою мірою збільшили свої оборонні видатки.

Хоча оборонні видатки США складають приблизно дві третини загальних оборонних витрат НАТО, Сполучені Штати також вносять свій внесок до операційних витрат Альянсу, які розподіляються між усіма країнами-членами відповідно до принципів спільного фінансування. Важливо відзначити, що НАТО покладається на Сполучені Штати для забезпечення ключових сил і засобів, таких як розвідка, дозаправка в польоті, протиракетна оборона, і електромагнітна боротьба.

Хоча визначення 2% ВВП на оборону не гарантує оптимального використання коштів для придбання та розгортання сучасних засобів, цей показник залишається важливим індикатором політичного зобов'язання окремих держав-членів виділяти значні ресурси на потреби оборони. У 2014 році три країни Альянсу віддавали на оборону 2% ВВП; в 2022 році таких країн вже сім. Крім того, 2022 рік відзначив восьмий рік поспіль збільшення витрат на оборону серед європейських членів НАТО та Канади на 2,2% в реальному вираженні порівняно з 2021 роком.

Обов'язки, узяті на себе країнами-членами в 2014 році, вимагають досягнення 2% ВВП на оборону та виділення 20% річних оборонних видатків на нове основне обладнання до 2024 року. Після вторгнення Росії в Україну в 2022 році країни-члени НАТО зобов'язалися ще більше та швидше збільшити інвестиції в оборону.

На саміті 2023 року у Вільнюсі лідери НАТО прийняли нове зобов'язання інвестувати щорічно не менше 2% ВВП в оборону. Також було підтверджено, що у багатьох випадках будуть потрібні видатки, що перевищують 2% ВВП, для вирішення наявних проблем і задоволення потреб у всіх сферах безпеки. Нове зобов'язання також визиває членів Альянсу виконувати вказівки про виділення 20% річних оборонних видатків на нове обладнання, включаючи дослідження і розробки.

Разом з тим, на Мюнхенській безпековій конференції у лютому 2024 року прем’єрка Естонії наполягала на тому, що Європейський Союз має працювати над планом випуску єврооблігацій на суму 100 млрд євро для стимулювання оборонної промисловості континенту. 

Ідею вивчення можливості спільних запозичень для посилення обороноздатності континенту також підтримали президент Франції Еммануель Макрон і президент Європейської ради Шарль Мішель. 

Також варто відзначити, що питання виходу США з альянсу не є новим, і Трамп, обіймаючи посаду президента США, часто висував вимоги щодо збільшення оборонних видатків країн-членів НАТО. Ці заклики існували навіть до Трампа.

Проте, в період заспокійливих років після холодної війни, видатки на оборону у європейських країнах тенденційно зменшувалися. Результат цього став відомим, коли виникла російська агресія, і військово-промисловий комплекс Європейського Союзу та країн-членів НАТО в Європі не був готовий до ефективного протистояння агресії. Невдовзі ситуація вимагала стрімкої зміни, але відсутність попередньої готовності вплинула на швидкість та обсяг виробництва засобів військової техніки і боєприпасів. Що ми можемо спостерігати зараз на лінії фронту в Україні. 

І за підсумками Мюнхенського безпекової конференції лютого 2024 року, можна сміливо говорити, що Європа усвідомлює свої помилки і працює над ними. 

На конференції було помітно глибокий песимізм серед жителів Заходу стосовно економічних перспектив та ризиків, водночас зростає обуреність міграцією, зміною клімату та ісламським тероризмом. А учасники конференції всі як один наголошували на тому, що росія та Китай все більше і більше становлять загрозу геополітичній безпеці. Тож заяви Трампа можуть послужити лише каталізатором тих процесів які розпочалися в ЄС ще з початку російської агресії в Криму та на Сході України.