Як вплине смерть головного опозиціонера росії на президентські вибори в рф

16 лютого помер російський так званий опозиціонер Олексій Навальний, за словами Федеральної служби виконання покарань по регіону, це відбулося у виправній колонії №3 після прогулянки. Команда Навального стверджує, що наразі вони не мають підтверджень смерті опозиціонера, і їхній адвокат вилітає в Харп, щоб потрапити у колонію.

За інформацією від Федеральної служби виконання покарань, "16.02.2024 року у виправній колонії №3 засуджений Навальний О.О. після прогулянки відчув себе погано, практично одразу знепритомнівши. Негайно прибули медичні працівники закладу, було викликано бригаду швидкої медичної допомоги. Проведені всі необхідні реанімаційні заходи, які позитивних результатів не дали. Лікарі швидкої медичної допомоги констатували смерть засудженого. Причини смерті встановлюються".

На це повідомлення відреагували більшість світових медіа, називаючи Навального найвідомішим та найвпливовішим російським опозиціонером. 

Олексію Навальному було 47 років. Він систематично висловлював критику щодо політики президента росії володимира путіна та у 2012 році заснував Фонд боротьби з корупцією (ФБК). Цей фонд провів сотні детальних розслідувань стосовно незаконного збагачення російських олігархів, державних чиновників, керівників державних компаній і самого президента путіна.

Після того, як Олексія Навального спробували отруїти нервово-паралітичною речовиною, він вижив та пізніше, у січні 2021 року, повернувся до росії. Однак його затримали прямо в аеропорту. Після судових процесів і висування нових звинувачень, які опозиціонер відкидав і вважав політично мотивованими, його ув'язнили.

Навальний став відомим тим, що активно критикував корупцію на всіх рівнях влади у рф, а також був одним із небагатьох у російській політичній кон'юнктурі, хто критикував керівну партію “єдина росія”, організовував масові мітинги. Тож коли у травні 2011 року на нього відкрили кримінальну справу, безліч іноземних ЗМІ називали це рішення політично вмотивованим, що ще більше легітимізувало його як опозиціонера в очах західної аудиторії. 

Навальний разом зі своїми прихильниками провів низку резонансних розслідувань, найбільш популярними з них були:

"Він вам не дімон. Палаци, яхти, виноградники – таємна імперія дмитра медведєва."

"Чайка". Розслідування, присвячене генеральному прокуророві росії юрію чайці.

"Засекречені мільярди прем'єра мішустіна."

Загалом, Фонд боротьби з корупцією створив сотні резонансних відео-розслідувань, із найбільшою кількістю переглядів на відео про палац путіна в Криму.

Тож в очах світових політичних лідерів, ЗМІ та простих громадян персона Навального розглядалася як постать, яка успішно зможе замінити путіна на президентському посту, а його прихильники мали б стати тими, хто сформує нову владну коаліцію. Але це було і залишиться лише мрією, яка розбивається об реальність. А реальність така, що опозиція має бути системною. Для того, щоб опозиція була реальною, а не показовою, вона повинна мати власні політичні партії, представництва в органах влади, людей, які могли б “підхопити” владу у випадку програшу нинішніх очільників держави. В опозиції мають бути партійні осередки, управлінці з досвідом, різні центри впливу, а щоб це все це нормально функціонувало, потрібна яка-не-яка демократія, а в росії цього всього немає. 

Постать Навального з’явилася на політичній арені, коли російські провладні сили провели повну маргіналізацію опозиції в росії, для більшості жителів росії опозиціонери носили клеймо демшизи та ліберастів. 

В інтернеті є визначення цих термінів: 

Ліберастія — це слово, що поєднує в собі терміни "лібералізм" і "педерастія" (зневажливий термін для позначення гомосексуальності). Зазвичай воно використовується для образливого опису осіб, які підтримують ліберальні погляди, особливо в галузі прав людини чи гендерної рівності.

Демшиза — це слово, утворене від поєднання термінів "демократія" і "шизофренія". Його використовують для висміювання чи критики осіб, які підтримують демократичні ідеї, або для позначення невиправданого, на їхню думку, екстремізму в демократичних переконаннях.

Це все розвивалося з метою показати росіянам, що інших реальних кандидатів на отримання влади в росії окрім путіна та “єдиної росії” просто не існує. Тож смерть Навального майже рівно за місяць до президентських виборів у рф є просто нагадуванням для всього цивілізованого світу, що путінський режим у росії є монолітним, а інша політична кон'юнктура в країні настільки слабка, що не може виставити жодного реального кандидата.