Наймолодший нардеп в історії України про особистий біль, мобілізацію та російську мову
Наймолодший нардеп в історії України Святослав Юраш (фракція "Слуга Народу") після вбивства близької подруги у березні 2022-го року вирішив взяти зброю до рук та вбивати російських окупантів. Зараз він є бійцем-кулеметником у 24-му окремому штурмовому батальйоні "Айдар".
DH News поспілкувались із народним депутатом-військовослужбовцем, аби дізнатись, чого зараз найбільше бракує на фронті, чи достатньо Румунія допомагає Україні у війні проти росії, а також почути думку нардепа щодо мобілізаційних процесів в Україні та закону про мобілізацію, який спричинив чимало суперечок у Верховній Раді та суспільстві.
Як та чому опинилися у 24-му ОШБ “Айдар”?
За час до повномасштабного вторгнення у мене напрацювались зв’язки з різними оборонними структурами, з якими я і планував в разі потреби воювати. Після вбивства максимально близької мені людини я звернувся до знайомого з Бучанської ТрО, яка відвойовувала Київщину. Пішов до них, тому що вони саме воювали. Не займались якимись гуманітарними напрямками, а саме воювали зі зброєю в руках. Після вбивства близької мені людини я також хотів саме воювати. Пізніше я потрапив до 114-го батальйону. З осені 2022-го року він був посланий під Бахмут. Він зазнав утрат. Є військова практика: коли такі формування зазнають відповідні втрати, їх або повністю збирають для бригад, або частково. Мій батальйон зібрали частково, і він опинився у списку, який був посланий до 5-ї штурмової бригади. А у цій бригаді є 24 окремий штурмовий батальйон “Айдар”. Я не перший місяць там.
Бойове хрещення в мене було під Києвом у знаменитому плащі, коли я воював у тому, в чому був одягнений під час російського вторгнення. Але повноцінне бойове хрещення у мене було під Бахмутом у 2022-му році, коли наші Бахмут відвоювали та тримали окопи. Там я провів дуже багато тижнів і був інтегрований у цю реальність повноцінно.
Чого зараз найбільше не вистачає на фронті?
Найбільш болюча історія, яку я постійно відчуваю, окрім дронів, про які всі знають і на які всі збирають — це машини. На Бахмутському напрямку стан усього, на чому їздять на позиції, з позицій, доставляють щось на позиції — це не порівняти ні з чим. І машини — це не лише в сенсі того, що потрібні позашляховики, що зрозуміло всім. Потрібні деталі, потрібні спеціальні шини для таких доріг та інше приладдя, для чого потрібно запускати сарафанне радіо між знайомими, які зможуть діставати різні речі. Історія по машинах не систематизована. Якщо по дронах ми знаємо організації, то коли йдеться про машини, я не бачив такої систематизованої роботи й організації, яка б цим цілеспрямовано займалась.
Народний депутат, військовослужбовець 24-го ОШБ Святослав Юраш
Photo: особистий архів Святослава Юраша
Зараз тривають дискусії й у суспільстві, й у Верховній Раді щодо мобілізації. Зокрема, 2 лютого Голова парламентського комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки Олександр Завітневич заявив, що в новому урядовому законопроєкті про мобілізацію бракує норми про ротацію. Що про це думають та кажуть бійці?
Солдати мають різні думки, як і всі люди в Україні. Все залежить від підрозділу, з яким ви будете спілкуватись: деякі вельми випробувані подіями, а деякі мають інший контекст. Тут об'єктивної картини також не розповісти. Лише узагальнення. Чи то всі змучені або всі хочуть воювати до переможного кінця — це неврегульовано. Тут потрібно ставати в чіткі законодавчі параметри, які можуть давати розуміння тим, хто воює, коли вони зможуть відпочити від того жаху, який їх оточує кожного дня.
А як ви ставитесь до мобілізації засуджених? Чи розглядаєте їх як той людський ресурс, який може сприяти швидшій ротації бійців?
Ставлюсь добре. Я думаю, що коли через ті чи інші причини люди потрапили за ґрати, дати їм зараз шанс приєднатись до оборони країни — це щось фундаментально важливе. Весь світ знає, що зараз, як ні в чому іншому, існує потреба в людях для оборони держави.
Святослав Юраш та бійці 114-го батальйону.
Photo: особистий архів Святослава Юраша
Ви є заступником керівника групи дружби з Румунією у Верховній Раді. Чи вдається вам останнім часом комунікувати з нашими румунськими партнерами?
Моя комунікація фокусувалась на взаємодії з різними діячами, які працюють щодо українсько-румунських відносин та з Посольством Румунії в Україні, а також перетинався з представниками Посольства України в Румунії. Але війна перевернула реальність, і тут складно говорити про якусь активну роботу в міжнародному контексті.
2 лютого прем'єр-міністр Румунії Марчел Чолаку заявив, що "Румунія не вступатиме у війну з росією". Як на вашу думку, чи загалом Румунія достатньо допомагає Україні у війні проти росії?
Я впевнений, що там було більше контексту, ніж просто “не потрібно готуватись до війни”. Румунія має багато дуже болючих і кривавих історій із російською окупацією, вторгнень і російських війн. Тому я впевнений, що лідери Румунії пам’ятають і саме через це дуже активно працюють над допомогою для України: і на публічному, і на непублічному рівнях. Я з деякими такими проєктами перетинався.
Також потрібно розуміти, що НАТО намагається працювати в координації, відповідно паралізує взаємодії з рештою країн.
Потрібно подякувати румунам за те, що вони роблять, робили і ще робитимуть, але звісно, немає межі ідеалу.
Народний депутат Святослав Юраш.
Photo: особистий архів Святослава Юраша
Як ви почали ставитися до російської мови після повномасштабного вторгнення росії на територію України? Для вас російська мова — це ок?
Я веду свої соціальні мережі різними мовами. Це моя фундаментальна позиція, породжена якраз Революцією Гідності, породжена різними стадіями моєї участі у війні в різних ролях. Через те, що я бачив незчисленних людей, які робили заради України все і які української не знали чи не користувалися нею. Деякі мали зовсім інші уявлення про Бандеру, деякі мали зовсім інше розуміння комуністичної епохи в історії нашої держави, з якими я не погоджуюсь, але які своїм патріотизмом довели своє українство, як ніхто інший. Через це я не сприймаю "фаріонізму", бо я вважаю, що зараз потрібно менше фокусуватись на тому, що нас відрізняє, а більше — на тому, що нас єднає.
Кількість побратимів у попередньому та теперішньому батальйонах, які спілкуються російською, насправді вражає! І саме тому я розумію, що ті галицькі міфологеми, з якими ми виростали, вони заслуговують на нюанси, які привносить і пояснює як ніщо інше життя.
Моя позиція — це результат мого життєвого шляху. Тому я не буду від цієї позиції відрікатись, чого б мені це не коштувало чи особисто, чи політично. Я хочу адекватності у ставленні до українців, які спілкуються різними мовами, у тому числі російською. Адекватного ставлення на людському рівні.
У вас на початку війни був скандал, бо вас побачили в зоні бойових дій у звичайному плащі та й загалом навіть тепер в Києві вас у пікселі та військовій формі не побачиш. Чому так?
Коли я приїжджаю на голосування до Верховної Ради, то не вдягаюсь у піксель. Там у мене одна роль, тут у мене інша роль. У Верховній Раді я не відчуваю потреби постійно кричати, що я повертаюся в окопи.
Народний депутат, військовослужбовець 24-го ОШБ Святослав Юраш
Photo: особистий архів Святослава Юраша
А чи ображають вас чи ваших побратимів переповнені ресторани в Києві чи Львові?
Різні військові — різне ставлення. Деякі на це реагують важче, а деякі кажуть, що ми за це й воюємо — щоб життя тривало та була можливість Україні втримувати нормальність, а суспільство продовжувало своє існування попри все. Я не можу ображатись, що різні частини України функціонують, я можу радіти, що різні частини України функціонують та виконують ту роль, яка на них покладена.
Як Ви вважаєте, чи надовго ця війна та чи закінчиться вона, якщо путін помре?
Путін не збирається відступати, путін збирається тут утілювати ту мрію, про яку він написав в есе від 2021-го року про історичну єдність українського та російського народів. Це така його місія та покликання, у які він уклав увесь політичний капітал. Якщо говорити про об'єктивні фактори, то ми маємо розуміти, що путін буде боротись далі й буде намагатись знищити нас далі, а ми маємо робити все, щоб це в нього не вдалося. Тому нам потрібно готуватись до будь-якого варіанту війни — у тому числі найтяжчого та найдовшого.
І ні! Я не вважаю, що війна закінчиться, якщо путін помре. Я розумію, що оточення путіна, яке разом із ним санкціонувало цю війну, буде серед перших, хто намагатиметься його замінити. Усі вони є тими людьми, які віддзеркалюють путіна та підтримують усе, що вони витворяють тут. Тому звичайно я не вірю у перетворення росії в момент смерті путіна.
