Ми міжнародне видання DailyHub.News, яке публікує контент чотирма мовами, ініціюємо важливий соціальний проєкт під назвою "Психологічна підтримка для ветеранів: розуміння та допомога після повернення із зони бойових дій". У рамках цього проєкту ми прагнемо підвищити обізнаність суспільства щодо важливості підтримки ветеранів, які повертаються з бойових дій. Військові конфлікти залишають глибокі психологічні рани, і допомога з боку суспільства є ключовою для успішної реабілітації військових. Створення підтримуючого середовища для цих людей має глобальне значення, і наш проєкт покликаний сприяти цьому як в Україні, так і в інших країнах. DailyHub.News надає платформу для професійних порад та експертних думок психологів, які допоможуть суспільству краще зрозуміти потреби ветеранів та забезпечити їх належну підтримку. Сподіваємося, що цей матеріал стане цінним ресурсом для тих, хто прагне допомогти нашим захисникам.

Сьогодні порадами поділилась психологиня Ольга Шеремета, з міста Київ. Працює в напрямках ACT, позитивної психології, наративної психології та коучингу. Ольга має вищу психологічну освіту і досвід роботи — 3 роки. 

Інстаграм: @ola__sheremeta
Telegram: olapsychologist

Фрази, яких важливо уникати та як висловити свою підтримку військовому

Людина, яка пройшла надзвичайно важкий шлях, пережила та побачила своїми очима загибель близьких людей, підіймала зброю, щоб вбивати інших, знаходилась з дня в день на межі життя та смерті досить важко адаптується серед цивільного життя. Це постійні згадки про те, що він пройшов, це безліч емоцій, які він тримає в собі, це жахи та безсоння. Це все наслідки війни. Їм потрібно вчитись жити заново. На найзапекліших місцях з поля бою відбувається переоцінка цінностей, переоцінка життя та, найбільше, що доводиться проживати — це страх. Зціпивши зуби, подавивши біль він йде на поле бою, а повертаючись сюди, наслідком стають ПТСР та панічні атаки.

Що ж робити? Як бути з людьми, які повернулись додому? Що казати, як висловити підтримку?

Чого точно варто уникати, так це щось на кшталт "Я тебе розумію", "Я уявляю, що ти пройшов". Жодна людина не може уявити біль та прожитий досвід так, як відчуває його інша людина, тому краще сказати: "Мені так шкода", або запитати "Чим я можу Вам допомогти?".

Інколи допомога — це просто вислухати людину, слухати про її досвід стільки, скільки вона вважає за потрібне. У Вас в житті буває так, що ви виговорились і стало легше? Тут діє той самий метод, щоб допрожити все — його потрібно проговорити стільки разів, поки людині не стане бодай трішки легше.

Наступне чого не варто робити, так це говорити "А за що ці хлопці гинуть?", винуватити владу, підіймати теми релігії, політики, несправедливості та запитувати "Коли вже кінець цього всьго?". Військовий сам цього всього не знає, ба більше, він бачив багато того, в чому, можливо, розчарувався чи зневірився. Обговорюючи такі теми Ви можете невідомо показати людині, що смерть військового нічого не варта, ще більше давите на рану, яка болить. Варто сказати, що "Я дуже дякую. Я ціную, я пишаюсь".

Інколи просто проходячи повз, можна кивнути головою, тим самим показавши свою небайдужість. Також можна підійти потиснути руку і сказати: "Дякую". Не варто показувати жалість. Розмежуйте в голові співпереживання та жалість. Не біжіть обіймати військового, не підходьте ззаду, не лякайте. Головне правило тут "Тиха, спокійна, врівноважена розмова. Ця людина має знати, що його готові слухати і чути".

Дуже сильно хочу звернути увагу на фрази: "Ми тебе не посилали туди", "Що ти ниєш, ти сам це вибрав", різні жарти про виплати, заробітки та волонтерів. Це може стати причиною не просто конфлікту, а приступу агресії та, навіть, бійки. До людей, які пройшли війну повинна бути повага, не награна, не штучна, а щира повага, навіть якщо Ви скажете щось, чого не хоче чути військовий, але він бачитиме вашу щирість — конфлікту не відбудеться.

Також можна жартувати в міру розумного, підсилювати оптимізм та віру людини в те, що це не дарма. Мій син називає цих людей супер героями і завжди дякує їм. Вчіться самі людяності, навіть, якщо вам здається, що людина закрита, памʼятайте, що ви не знаєте що пройшла вона. І памʼятайте, що щирий погляд краще, ніж награні слова.

Ваш психолог Ольга Шеремета.