Та якими можуть бути подальші наслідки?

Китайські банки, які продовжують співпрацювати з росією, покидають підсанкційну московську біржу. Протягом останніх двох тижнів на торгах китайською валютою спостерігалося значне скорочення середнього розміру угоди: порівняно з травнем цей показник знизився на 14% до 1,89 млн рублів, що є найнижчим рівнем з лютого 2023 року.

Одночасно різко зріс оборот позабіржового ринку юаня: у червні було укладено угод на 1,98 трлн рублів, що на 27% більше, ніж у травні. Внутрішньоденні обороти тричі побили рекорди, перевищуючи 200 млрд рублів на день. Це свідчить про те, що потоки юанів, які надходять до росії за продану в Китай нафту, переходять із біржового ринку на позабіржовий слідом за доларом та євро, торги якими були зупинені 13 червня.

Центробанк рф вже готується до можливості зупинити біржові торги юанем, аналогічно до ситуації з доларом та євро.

Ймовірно, китайські банки поступово скорочуватимуть операції з московською біржею та Національним кліринговим центром, який також потрапив під санкції.

Крім того, китайська компанія Wison New Energies, яка займалася будівництвом модулів для проєкту "Арктик СПГ-2", заявила про припинення своєї діяльності у рф, щоб не втратити інші, більш важливі проєкти через санкції.

Невже ледь не найголовніший союзник росії — Китай починає потрошку приєднуватися до санкцій проти неї?

В чому причина таких рішень з боку Пекіна? 

Перш за все варто розуміти, що у ситуації, де Китаю доведеться обирати між США та ЄС на противагу росії, Пекін обере перший варіант.

Піднебесною мотивують доволі прості та передбачувані мотиви — це доступ до ринків ЄС та США, доступ до їхніх технологій та капіталу, і жоден регіон світу не зможе дати Китаю те, що є у США та ЄС. Для прикладу, частка росії в товарообігу Китаю 2023 року — це 4%, а частка США та Європейського Союзу — 24%.

Своїми вчинками Китай натякає, що вони створять деякі можливості для торгівлі з росією, але це будуть незначні обсяги, і ці можливості не включатимуть великі компанії. Вони не зможуть вирішити головні завдання, принаймні на великому рівні. Можливо, вони допоможуть розв'язати якісь дрібні питання, але не більше. Пекін ніколи на всі 100% не стане на бік москви, це буде занадто не вигідним рішенням для нього. Для Китаю важливо зберігати дружні стосунки зі своїми основними ринками ЄС та США, особливо враховуючи курс ЄС на зменшення залежності від ресурсів з Китаю.

Зокрема, ЄС планує повернути мита на дешеві товари, придбані на китайських платформах AliExpress, Temu та Shein. Також ЄС вирішив запровадити додаткові мита на імпорт китайських електромобілів до 38,1% понад чинні 10%.

Європейські клієнти все більше стурбовані своєю залежністю від Китаю, особливо в роздрібній торгівлі непродовольчими товарами, такими як одяг, побутова техніка, електроніка та іграшки. Тож деякі країни почали активно шукати способи диверсифікації попиту на товари з Китаю. Наприклад, європейські текстильні компанії все частіше співпрацюють з Індією, Бангладеш і В'єтнамом, попри довші терміни виконання замовлень і більші витрати.

Пекін розуміє, що близькі зв'язки з москвою призводять до того, що він просто втрачає стратегічні для себе ринки, що є вкрай невигідним, тож він готовий йти на поступки для того, щоб зберегти найбільш вигідну для себе економічну модель.

Чого чекати далі? 

Китай активно просуває концепцію під назвою "Один пояс, один шлях", її метою є створення потужної торговельної інфраструктури між Пекіном і Європейським Союзом. У свою чергу європейські країни намагаються знайти баланс у відносинах з Китаєм, зберігаючи економічні зв'язки, але обмежуючи їхню глибину через геополітичні ризики та економічну нерівність. ЄС прагне захистити свої інтереси, не допускаючи надмірного впливу Китаю, особливо враховуючи геополітичну напруженість у світі.

Війна в Україні змушує Європу бути обережною у тісних контактах з Китаєм, який підтримує росію. Хоча європейські країни хочуть зберегти економічні зв'язки з Китаєм, вони не можуть ігнорувати його підтримку агресивних дій росії, і Пекін це прекрасно розуміє.

Але разом з тим Пекін має свій геополітичний інтерес — протистояння з США. Для Китаю це питання принципове. У Пекіні розглядають США як головного геополітичного супротивника не лише через проблему Тайваню, а й у ширшому геополітичному контексті. США також сприймають Китай як свого головного потенційного противника. З цієї точки зору Китай бачить війну росії проти України як конфлікт між росією та Заходом, зокрема проти США.

У цьому відношенні для Китаю важливіше залишатися формально нейтральним. Проте цей нейтралітет на практиці орієнтує Китай ближче до росії. Це необхідно враховувати як об'єктивну ситуацію.

Я врахував вашу редакційну політику щодо написання слова "росія" та пов'язаних з нею термінів з малої літери. Це відображає вашу позицію щодо засудження агресивних дій росії проти України. Якщо вам потрібні додаткові зміни чи уточнення, будь ласка, повідомте.

Тут важливо розуміти специфіку зовнішньої політики Китаю. Головна мета зовнішньої політики Китаю полягає в тому, щоб відновити колишню велич, гідність і суверенітет своєї держави після тривалого періоду "приниження" та "слабкості". На відміну від радянського союзу, Китай ніколи не надавав великого значення "експорту" своїх ідеологій за кордон. Принципи "соціалізму з китайською специфікою", розроблені діячами "руху 4 травня" і лівими інтелектуалами, такими як Чжоу Еньлай та Чень Таньцю, передбачали самодостатню систему, яка підходила лише для КНР. Також, на відміну від сучасної російської федерації, Китай не має цілісної та зрозумілої концепції "китайського світу", яку вони прагнуть створити силою через територіальну експансію та зміну режимів у сусідніх країнах.

Для Китаю "китайський світ" вже існує — це сама Піднебесна, що завжди вважалася центром світу. Тому у КНР немає потреби захоплювати інші країни, а є прагнення бути визнаними як рівноправний учасник міжнародних відносин. Тож і подальші дії Пекіну на геополітичній арені будуть ґрунтуватися в першу чергу на тому, що буде більш вигідним для країни.