Права людини в період воєнного стану

Указом Президента України №69/2022 було оголошено загальну мобілізацію всіх громадян придатних до військової служби, тобто тих, які не мають обмежень за станом здоров’я. На час підписання цього указу, це були чоловіки віком від 27 до 60 років. Були обмеження для людей з інвалідністю, студентів, багатодітних батьків, опікунів і т.д. А також у нас діяли черги мобілізації (хвилі):

1. Перша черга оперативного резерву: колишні військовослужбовці до 40 років з бойовим досвідом, які відслужили за контрактом або під час попередніх мобілізаційних кампаній.

2. Друга черга оперативного резерву: військовослужбовці, які проходили строкову службу до 2014 року або служили за контрактом.

3. Мобілізаційний резерв: військовозобов'язані, які закінчили військові кафедри вищих навчальних закладів як офіцери запасу і не були призвані під час попередніх мобілізаційних кампаній.

4. Громадський резерв: інші громадяни, які можуть бути залучені для комплектування Збройних Сил та інших військових формувань в особливий період.

11 квітня Рада ухвалила законопроєкт №10449 — "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку", чим змінила не тільки ці законодавчі акти, але й відношення народу до влади, відношення народу до ТЦК та поставила під загрозу подальший демографічний зріст. 

У цій статті ми розглянемо Статтю 64 Конституції України (нагадаю, що Конституція України має найвищу юридичну силу і всі закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі конституції і мають відповідати їй), а також дізнаємось на що Конституційний Суд України закриває очі та чому Україна знаходиться у п’ятірці лідерів по кількості заявок про захист своїх прав до ЄСПЛ (Європейський суд з прав людини). 

В наступній статті ми розберемо вирок Зінківського районного суду № 530/337/23. 

Стаття 64:

Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватись окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбаченні статтями: 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції. 

Стаття 24:

Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. 

Натомість ст. 23 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію " визначає ряд тих, хто стоїть вище по ієрархії і може насолоджуватись безтурботним життям чи просто життям в період війни. З більшістю пунктів я погоджуюсь і разом зі мною погодяться більшість правознавців, а от стосовно пунктів 16, 17, 18, 21 і 24  маю деякі питання. 

1. Згідно з даними ДСА, станом на серпень 2023 року в Україні було 7 976 суддів в судах першої та апеляційної інстанцій. Якщо ми всі рівні, за ст.24 КУ, то чому б не надати суддям добровільне право на мобілізацію? Враховуючи економічну ситуацію в країні, відсутність декількох суддів могла б поповнити бюджет та допомогти ЗСУ. Та можливо дізнаємось чи є серед них, ті хто хотів би добровільно захищати Україну. Середня зарплата звичайного судді апеляційного суду згідно з підрахунками, за середніми показниками (вислуга років, базовий розмір посадового окладу, найнижча керівна ланка, науковий ступінь (який є у більшості) становить приблизно 200000 гривень, без регіонального коефіцієнта та якщо суддя не мав доступу до державної таємниці. За бажанням, ви можете розрахувати це самостійно за допомогою ЗУ "Про судоустрій та статус суддів". Згідно з даними VisitUkraine :
   
   
   Photo: VisitUkraine
   
   
2. Згідно з постановою Кабінету міністрів №450 від 5 травня 2023 року, чисельність співробітників національної поліції України не може перевищувати 141 330 осіб. Дійсної кількості поліцейських станом на 2024 рік точної немає, але якщо довіряти Вікіпедії, то це 191 431, з них 24 756 цивільних осіб. Ось дані про кількість працівників у відповідних органах (Згідно з даними МОУ, Судово-юридичної газети та всім доступної Вікіпедії ) :

1) Збройні Сили України (ЗСУ): загальна чисельність — близько 250,000 військовослужбовців.
2) Міністерство оборони України: кількість працівників безпосередньо підпорядкованих Міністерству — невідома, але воно включає значну кількість цивільних працівників та військовослужбовців в апараті та підрозділах.
3) Служба безпеки України (СБУ): загальна чисельність — близько 31,000 співробітників.
4) Служба зовнішньої розвідки України: кількість працівників не розголошується, оскільки це інформація з обмеженим доступом.
5) Національна гвардія України: загальна чисельність — близько 60,000 військовослужбовців.
6) Державна прикордонна служба України: загальна чисельність — близько 50,000 військовослужбовців та працівників.
7) Управління державної охорони України: точна чисельність не розголошується, але це невеликий спеціалізований підрозділ.
8) Міністерство внутрішніх справ України (МВС): загальна чисельність працівників — близько 200,000, включаючи поліцію, ДСНС, та інші підрозділи.
9) Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України: чисельність працівників не розголошується в загальному доступі.
10) Державна спеціальна служба транспорту: точна чисельність не розголошується, але це спеціалізований підрозділ ЗСУ.

Враховуючи, що заброньовано 591 тисяча осіб (неофіційно, тому що є всі шанси вважати, що офіційна кількість значно більша). Невже неможливо скоротити штат та відправити воювати дійсно навчених людей, які будуть набагато корисніші за будь-якого цивільного, викраденого працівниками ТЦК з вулиці? Хіба нікому з посадовців не спадало на думку, що так можна пришвидшити перемогу України? Ці питання залишаються без відповіді. 

3. У 2020 році у "Слузі народу" розглядали можливість зменшити кількість депутатів з 450 до 300, адже більша частина з них взагалі не бере активної участі в роботі ВРУ. Та і на якість голосувань це не впливає. Самі ж Слуги посилались на те, що на той період в Україні було 37 мільйонів громадян, і що відповідно буде зменшити кількість до 300-320 депутатів.  Станом на 08.06.2024 у Верховні раді налічується 401 депутат, а кількість населення продовжує зменшуватись з кожним дроном від московських загарбників та з кожною запущеною ракетою. Згідно з даними Укрінформ, щомісяця держава витрачає на одного депутата близько 120 тисяч гривень. Проста математика і ми дізнаємось скільки в місяць витрачає держава на утримання депутатів. Не забуваємо, що в нас є ще Кабінет Міністрів і інші гілки влади. 

4. Пункт №24 — хто відноситься до інших військовозобов’язаних нам не пояснюють. 

Стаття 27: 

Кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави — захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.

Дуже суперечлива стаття. З однієї сторони — все вірно. І враховуючи, що народ України є найвищою соціальною цінністю. З іншої сторони — ст.17 КУ Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України (*Збро́йні си́ли Украї́ни (абревіатура ЗСУ) — військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладені завдання з оборони України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності). 

Тобто, враховуючи цю інформацію, можна зробити висновок, що моє життя має захищати держава, але і я маю захищати державу, але для того, щоб я мала законне право захищати свою державу мені потрібно вступати до лав ЗСУ. Проте цю статтю можна порушувати в умовах воєнного стану, адже її немає в переліку тих статей КУ, які не можуть бути порушені.

Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом. На території України не допускається розташування іноземних військових баз.

І отже ЗСУ можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян. Але чи стосується це територіальних центрів комплектування і чи відносяться вони до Збройних сил України? 

Згідно з постановою КМУ від 23.02.2022 №15: Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов’язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. З цього можна зрозуміти, що представники ТЦК не мають і не мали  права ловити на вулиці, відбирати засоби мобільного зв’язку, скоювати "сповіщальні маневри службовими автомобілями" щодо велосипедистів, наносити тілесні ушкодження тощо. Це є грубим порушенням як Конституції України так і Кримінального кодексу, до того ж це перевищення службових повноважень, шкода, що на це все ніхто не звертає уваги, а представники поліції, або не їдуть на виклик, або не чинять жодних дій або ж навпак допомагають скоєнню цих протиправних діянь. 

Демонстрація "професіоналізму" і "порядності" представників ТЦК  

І це тільки незначна кількість з усього того архіву, який діє з початку війни і з кожним днем поповнюється. Правоохоронні органи, які, на жаль, зовсім не охороняють права людей, а навіть навпаки. 

До цих відео варто додати ст.28 КУ, про те, що кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам, яка неодмінно порушується представниками Нацполіції, а представник ТЦК жодним чином не протидіє цьому порушенню прав людини, які ЗАБОРОНЕНО порушувати навіть під час надзвичайного чи воєнного стану. 

Стаття 29:

Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його препинити, уповноважені на те законом, органи можуть застосувати тримання особи під вартою, як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правничою допомогою захисника. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання. Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.

Данна стаття є найпоширенішою ціллю для порушення серед представників ТЦКСП. За останній рік було вже досить багато випадків неправомірного затримання чоловіків і їх насильне утримання без повідомлення близьких/родичів, щоб на це нарешті звернули увагу шановні дипломати різних країн, які підтримують Україну та політики світового рівня. Натомість вони просто на це закривають очі, тому що якщо українці відмовляться воювати, то це доведеться робити громадянам Європейського Союзу, за цінності якого зараз гинуть сотні тисяч громадян України. Наразі є всі підстави вважати що саме до цього ми й прямуємо. 

Свавілля в мобілізаційних процесах, порушення основних прав людини, замовчування інформації (про кількість загиблих військових ЗСУ, про правовий статус додатка "Резерв+" тощо), а також неймовірну несправедливість в якій живуть українці зараз підштовхує людей до різнопланових думок і вчинків, які заважає втілити в цілеспрямовані дії лише поточна ситуація в країні. Але всьому є межа.

"11 червня в Одесі військові затримали бригаду медиків швидкої допомоги, яка прибула на виклик до територіального центру комплектування Київського району, повідомляють місцеві ЗМІ. Фельдшерів утримували в будівлі кілька годин. Лише завдяки зусиллям їхніх колег, які приїхали із сиренами і влаштували акцію протесту, вдалося домогтися їхнього звільнення. Один із фельдшерів повідомив виданню "Думська", що вважає цей інцидент реакцією військкомату на спроби медиків домогтися відстрочки від мобілізації. Працівники одеської швидкої допомоги вже багато місяців намагаються отримати чіткі роз'яснення з цього питання, але, на відміну від своїх колег з інших міст, чують лише невизначені обіцянки від керівництва."

"Керівництво нас просто кинуло. Люди відчувають несправедливість та реальну загрозу для свого майбутнього", — зазначив один із медиків.

"Лікаря та фельдшера не випускають. Приїхало багато бригад на знак протесту проти цього беззаконня", — писали фельдшери". 

За його словами, якщо ситуація не покращиться, це може призвести до звільнень та підриву роботи міської швидкої допомоги. Місцеві телеграм-канали також повідомляли про незаконне утримання бригади швидкої допомоги у військкоматі Київського району.

Клеймо "ухилянтів" вже вчепилось до всіх, хто не ходить по формі. Випадків порушення ст.29 КУ стає все більше і більше, але як і на попередні порушення на них ніхто не реагує. 

Стаття 55:

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Кожному гарантується право звернутись із конституційною скаргою до Конституційного Суду України з підстав, установлених цією Конституцією, та у порядку, визначеному законом.

Кожен має право після використання всіх національних засобів юридичного захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Судячи по кількості заявок до ЄПЛ можна сміливо заявити, що українське правосуддя не справляється зі своєю роботою. Настрої в суспільстві такі, що звертатись до суду треба тільки в крайніх випадках і з величезною сумою грошей, інакше навіть в найлегшій справі можна програти, якщо не стати винним.

В наступній статті ми розглянемо вирок Зінківського районного суду Полтавської області та спробуємо розібратись з усіма рішеннями, які прийняв суддя, за що отримав шквал критики від професорів права та був звинувачений у "підривній діяльності" стосовно України. Проте на питання чому саме Кабінет Міністрів України досі зареєстрований на іноземну компанію професор відповіді не дав. Виходить, що зараз проти влади чи проти представників ТЦКСП нічого не можна говорити — інакше ти зрадник, колаборант і чиниш підривну діяльність. Нагадаю, що цензура — це контроль за змістом і поширенням інформації з метою обмеження або недопущення її поширення. Притаманна авторитарним та диктаторським режимам влади, аж ніяк не демократичним. 

Ось деякі коментарі Уповноваженого ВРУ з прав людини: 

"...У законопроєкті йдеться й про те, що військове командування може встановлювати тимчасове обмеження права громадянина України на виїзд з країни. Однак, згідно з вимогами статті 17 Конституції України, ЗСУ та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян…"

"...За його словами, питання про надання права представникам ТЦК і СП здійснювати перевірку військово-облікових документів громадян у віці від 18 до 60 років також суперечать Конституції, бо таку перевірку можуть здійснювати лише співробітники Національної поліції і персонал Державної прикордонної служби України…"

Лубінець назвав цілу низку порушень, висловив це все відкрито, в інтерв’ю, але пізніше закликав парламент ухвалити законопроєкт в першому читанні.

Проте в статті громадянам, чиї права і свободи хочуть порушити (навіть представники влади) дозволяється захищати своє життя і здоров’я всіма не забороненими способами. Отже, якщо держава не може захистити своїх громадян, якщо політики світового рівня не реагують на хаос в Україні (і це стосується не тільки війни), тоді громадяни мають повне право захищати себе самостійно. 

Відповідно ст. 56 КУ кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Загалом, як показує практика та інформація з доступних джерел ще нікому не було відшкодовано моральну чи матеріальну шкоду за наприклад, побиття представниками ТЦК чи представниками поліції. Тому що такі справи намагаються приховати і про них прийнято не говорити, щоб не бути "зрадником". Тобто рідним таких людей над якими познущались органи влади залишається просто мовчати і чекати. А самим людям виконувати те, на що добровільно вони ніколи не пішли б. 

Стаття 61:

Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Як відомо, з кінцевої версії законопроєкту №3127-IX забрали свого роду "покарання" для "ухилянтів" у вигляді обмеження на розпорядження коштами.  Але депутати вирішили проголосувати за захід впливу у вигляді "тимчасового обмеження права керувати транспортним засобом".

Пояснення: якщо особу вже притягали до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про мобілізацію, але та знову не виконує законні вимоги центру комплектування (наприклад, не з’являється за належно врученою повісткою), керівник ТЦК спершу звертається до поліції з вимогою затримати такого громадянина та доставити його до центру комплектування. 

Якщо поліції не вдалось знайти та затримати таку особу, ТЦК направляє "порушнику" на відому ТЦК адресу його проживання чи перебування письмову вимогу про необхідність виконати свої обов’язки. Якщо ж громадянин протягом 10 днів добровільно не виконав вимогу, ТЦК може звернутись до суду з позовом про тимчасове обмеження у праві керування особою транспортними засобами. Суд розглядатиме такі справи у скорочені строки — 30 днів від дати відкриття провадження. 

Суди відмовлятимуть у задоволенні позовів ТЦК, якщо транспортний засіб є основним джерелом заробітку для громадянина. Та якщо транспортний засіб використовує особа з інвалідністю або яка утримує осіб з інвалідністю. Рішення суду підлягає негайному виконанню, а подання апеляції не зупиняє його виконання. Постанову виконавця направлятимуть поліції, яка й застосовуватиме до громадян обмеження у праві керування авто.

І тут порушується ст. 61. Наше законодавство вже передбачає адміністративну і кримінальну відповідальність за порушення правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку і мобілізацію. Виникає питання чи взагалі законотворці знайомі із законодавством та основним документом — Конституцією України. 

Отже, зараз в Україні немає жодного принципу справедливості і порядності. Не навчені люди змушені йти воювати, навчатись тримати зброю в руках та помирати в молодому віці через інтереси політиків. А кваліфіковані військові і професіональні поліцейські не виконують своїх обов’язків, порушують права людей, викрадають людей та незаконно їх утримують, з ціллю насильно переправити на найгарячіші напрямки по лінії зіткнення.  Закони, які приймають мало того що суперечать іншим законам, так вони ще й суперечать Конституції України, на яку ніхто не звертає уваги. Навіть Конституційний Суд України, навіть міжнародні спостерігачі і політики.

Діє цензура. Відкрито і вільно розкривати ситуацію в Україні не можна. Тому що тільки ті слова, які сказані на користь влади можуть бути правдою, все сказане проти неї вважається "зрадою", "колабораціонізмом" та "підривом державної цілісності". Можливо цензурується не все, але це вже помітно неозброєним оком.

Як наслідок, довіра населення до владних структур вже на низькому рівні, економічний стан стрімко рухається донизу і є чітке відчуття того, що все це призводить до хаосу.