Чи дійсно ці вибори демонструють значні зміни на політичному ландшафті ЄС

Попри шумні заголовки про успіх правих популістів, висновок з виборів до Європейського парламенту полягає у тому, що три основні політичні групи залишаються стабільними.

Правоцентристська група Європейської народної партії (ЄНП) здобула найбільше голосів (з прогнозованими 184 депутатами), що є типовим для виборів до Європарламенту з 1999 року. Згідно з попередніми результатами, Прогресивний альянс соціалістів і демократів (S&D) посів друге місце з прогнозованими 139 членами Європейського парламенту. А партія Відновлення посіла третє місце з прогнозованими 80 євродепутатами.

Разом ці три провідні партії отримують, за оцінками експертів, 403 депутатські місця у 705-місному Європарламенті. Це більшість, хоча менша на 14 голосів, ніж у попередньому скликанні (417 місць). ЄНП була єдиною великою політичною групою, яка збільшила свою популярність, в той час, як інші партії втратили підтримку порівняно з виборами 2019 року.

Чому ці вибори називають історичними? 

Рік за роком європейські вибори, як голосування за депутатів Європарламенту, вважалися подією, яка зазвичай не залучала великої уваги у політичному світі. Хоча це обрання представників найбільшого законодавчого органу Європи єдиного органу влади ЄС, який обирають громадяни безпосередньо. Однак вплив Європарламенту на політику дійсно обмежений, оскільки політикам тут доступні менші можливості впливу.

Ці вибори часто сприймалися як другорядні, як для виборців (з 1999 року лише один раз явка перевищила 50%), так і для політиків (через це боротьба за місця в ЄП часто не була настільки запеклою; достатньо згадати перемогу данської студентки у 2019 році або аполітичного ютубера на Кіпрі цього року). Це призвело до неписаного правила: результати євровиборів не мають значення для національної політики, оскільки практика показувала, що результати національних виборів можуть значно відрізнятися.

Проте 2024 рік став історичним.

Явка виборців досягла найвищого показника за три десятиліття. У Франції уряд піддався після євровиборів. У Німеччині з'явилися проблеми з коаліцією. Ймовірно, в Угорщині також будуть важливі результати. Цей список можна продовжувати. Головний висновок полягає в тому, що цього разу загальноєвропейська кампанія, якщо не в усіх країнах, але в багатьох, стала подією, що дійсно визначає подальший розвиток.

Зростання популярності крайніх правих стало однією з головних тем для обговорення. Вибори до Європарламенту не створюють нову систему, але перерозподіляють акценти в європейській політиці. Але навіть такі зміни акцентів у такому потужному, але крихкому наднаціональному утворенні, як Європейський Союз, можуть мати серйозні наслідки.

За словами прем'єр-міністра Італії Джорджіо Мелоні, цього року вибори до Європейського парламенту — це "референдум, на якому обиратимуть між двома Європами", які зрештою мають знайти компроміс. Проте майбутнє України може залежати від того, чи буде "склянка наполовину порожньою, чи наполовину повною".

Безумовно, Київ уважно стежить за ситуацією і реагує на коригування європейського політичного ландшафту. російська війна проти України є головним питанням передвиборної риторики в більшості країн-членів ЄС — від держав-симпатиків України до критиків. Питання безпеки та оборони Європейського Союзу розглядається через призму України і є основною темою для виборчої кампанії в дев'яти з двадцяти семи країн-членів ЄС, як свідчить Євробарометр.

Чому тема "правих" стала такою популярною у ЗМІ та чого від них очікувати 

Перед виборами до Європарламенту розмови про підйом популярності ультраправих сил стали головною темою. І це було досить обґрунтовано: дійсно, у багатьох країнах рейтинги правих та крайніх правих сил наразі зростають.

Помітний розвиток рейтингів Національного об’єднання Марін Ле Пен, Альтернативи для Німеччини (АдН) і Австрійської партії свободи спричинив обговорення щодо цього питання. Навіть опитування, включаючи екзитполи, підтверджували цю тенденцію. І хоча перед голосуванням було зрозуміло, що антиукраїнські сили не отримають більшість у парламенті (про це докладно розповіла ЄвроПравда), зростання їхнього впливу викликало обурення.

Отже, варто розглянути, що сталося з європейськими правими силами і як це впливає на нас.

Адже праві групи бувають різними, і далеко не всі з них становлять загрозу для України.

Справді, серед крайніх правих партій є ті, хто відкрито чи приховано підтримує росію. Це не тільки згадані вище партії з Франції, Німеччини та Австрії, але й інші партії від Польщі до Італії, які часто підтримують інтереси та наративи кремля. Ці партії, як правило, представлені в групі ID (Ідентичність і демократія) у Європарламенті. Деякі з них, такі як грецький неофашистський Золотий світанок, настільки токсичні, що навіть інші ультраправі партії не хочуть мати з ними справу. Так, нещодавно Альтернативу для Німеччини виключили з групи ID через її висловлення, що сприйняли як підтримку нацизму.

Але існують також праві сили без префіксу "ультра".

Наприклад, Європейські консерватори і реформісти (ЄКР) – це в основному об'єднання традиційних правих партій, які, хоча євроскептичні, підтримують економічно сильний Євросоюз та прагнуть до більшого нагляду за національною владою. Ще однією спільною рисою більшості консерваторів є антиросійськість, що виявляється у підтримці України у війні проти росії. Прикладами є польська Право і справедливість (ПіС) або Брати Італії.

І остання політична сила – Європейська народна партія (ЄНП), найбільша наднаціональна група в ЄС.

Це правоцентристи, які останнім часом почали підтримувати більш праві погляди. Члени ЄНП становлять основу "групи підтримки України". Варто зазначити, що Урсула фон дер Ляєн також є членом ЄНП. Порівняння їх з ID може здатися дивним, але і ті, і ті є правими політиками.

Повернімося до результатів європейських виборів.

Усі праві групи набудуть значного впливу в новому скликанні Європарламенту.

Згідно з початковим розподілом місць, Європейська народна партія (ЄНП) очолить зі 184 місцями – це на вісім більше, ніж наразі; консерватори отримають 73 місця (+4), ультраправі – 58 (+9). Жодна інша існуюча група у Європарламенті не збільшить кількість місць. Але це ще не вся кількість – декілька нових партій, які попередньо не представлялися у ЄП, мають намір приєднатися до однієї з правих сил. Також партія Фідес угорського прем'єра Віктора Орбана планує приєднатися до консерваторів.

Якщо підрахувати усі праві партії, то вони здобудуть понад 350 місць (точна кількість буде відома згодом). Для набрання більшості потрібно 361 голос. І хоча неясно, чи досягнуть усі праві партії цієї позначки (ймовірно, ні), такий результат є дивовижним.

"Зсув управо у Європарламенті – це ключовий висновок виборів. Є навіть можливість, що вперше в історії ЄП праві партії здобудуть спільну більшість", – погоджується старший аналітик Європейської ради зовнішніх відносин Павло Зерка.

Які висновки можна зробити з цих виборів?

Проте навіть в контексті впливу на європейську політику, наслідки виборів у Європарламент є відносно невеликими порівняно з тим, що відбувається в окремих країнах.

Хоча на рівні Європи можна говорити про помірний і не катастрофічний результат для ультраправих, в самих країнах ситуація значно складніша і її треба ретельно вивчати.

Наприклад, в Польщі антиукраїнська (і, на думку багатьох, приховано проросійська) партія Конфедерація зайняла третє місце і отримала 12% підтримки. Альтернатива для Німеччини посіла друге місце з майже 16%. У Австрії ультраправа Австрійська партія свободи стала першою, так само як і Національне об’єднання у Франції.

Особливо вражаючим є те, що у столицях цих країн результати виборів викликали серйозні наслідки, подекуди призвівши до змін. Наприклад, два прем’єри – у Бельгії та Франції – втратили свої посади через поразку їхніх партій.

Французька ситуація має особливе значення, не лише через вагу цієї країни.

Слід зазначити, що Макрон вже стикався з подібним досвідом у 2019 році, коли його партія також програла вибори, і переможцями стали ультраправі. Однак на відміну від минулого, цього разу він вирішив прийняти поразку і оголосити дострокові вибори парламенту Франції, хоча не мав на це обов'язку.

Загалом, в ЄС відзначають різке зростання значення результатів європейських виборів для національної політики.

"Головний висновок цієї ночі виборів – це те, що тепер вибори до Європарламенту можуть мати серйозні наслідки для політики в країнах-членах ЄС. Це оголошення дострокових виборів у Франції; це відставка прем'єр-міністра Бельгії; це збиток усіх трьох партій коаліції в Німеччині, що стало наслідком успіху ультраправої Альтернативи для Німеччини, що вплине на їхню позицію перед федеральними виборами наступного року", – зауважив аналітик з Європейської ради зовнішніх відносин Павло Зерка.

Експерт також відзначив вражаючі результати в Угорщині, де ситуація ще складніша.

Наприклад, хоча партія Фідес Віктора Орбана отримала 44% голосів і здобула одноосібну більшість в делегації Угорщини до ЄП (11 мандатів з 21), для неї це вважається дуже низьким результатом. Його прибічники звикли до набагато вищих показників, а на попередніх виборах до Європарламенту вони взагалі ніколи не мали конкурентів.

Додатково важливо, що ці вибори до ЄП відкрили дорогу для політика, якого вважають реальним конкурентом Орбана на майбутніх парламентських виборах. Це стосується Петера Мадяра, який отримав значно більше голосів, ніж передбачалося і майже досяг позначки в 30%. 

Звісно, вибори до Європарламенту не прибрали всі недоліки в один момент.

У деяких країнах вони залишаються подією в підпорядкованому положенні. Деякі голосують "за жарт", як на Кіпрі, де виборці підтримали 24-річного ютубера, який "нічого не знає про політику" (проте, такі ситуації не є незвичайними навіть на національних виборах у країнах ЄС). Однак зростання явки, яка цього року може перевищити 50% (що стане найвищим показником для європейських виборів з 1994 року), свідчить про те, що громадяни ЄС переважно цікавляться тим, як політика формується на європейському рівні.