Чи допоможе це вирішити конфлікт?

Іспанія, Ірландія та Норвегія оголосили про визнання палестинської держави, вважаючи це ключовим кроком до досягнення тривалого миру на Близькому Сході. Проте, це рішення спровокувало протест Ізраїлю, що відразу наказав відкликати своїх послів з цих країн. Визнання палестинської держави отримало підтримку більшості країн світу, включаючи понад 140 зі 193 держав-членів ООН. Утім, серед 27 країн-членів Європейського Союзу цю державність визнали лише деякі. Наприклад, такі союзники Ізраїлю, як Сполучені Штати та Німеччина, ще не підтримали цей крок.

Ізраїль та США підкреслюють, що палестинську державу можна створити лише шляхом діалогу та переговорів.

Ізраїльська влада стверджує, що формальне визнання палестинської держави лише зміцнить позицію ХАМАСу, загрожує існуванню Ізраїлю та ускладнить можливості досягнення дипломатичного врегулювання збройного конфлікту.

Хто визнав палестинську державу?

Більшість країн, в цілому 139, офіційно визнають палестинську державу.

10 травня на Генеральній асамблеї ООН 143 зі 193 членів підтримали заявку Палестини на повноправне членство в ООН, яке доступне лише для держав.

Наразі Палестина має розширений статус спостерігача в ООН, що дозволяє їй мати місце, але не право голосу в асамблеї. Також різні міжнародні організації визнали її, включаючи Лігу арабських державта Організацію ісламського співробітництва.

У Європі менше половини країн визнають державність Палестини. У 1988 році це зробили Угорщина, Польща, Румунія, Чехія, Словаччина та Болгарія, а пізніше до них приєдналися Швеція, Кіпр і Мальта. Однак багато європейських країн, а також Сполучені Штати, заявляють, що готові визнати Палестину лише у випадку довгострокового політичного розв'язання конфлікту на Близькому Сході.

Позиції стосовно часу визнання палестинської держави розходяться між європейськими країнами та США. Ірландія, Іспанія й Норвегія стверджують, що роблять це зараз, щоб розпочати політичний процес, підтримуючи ідею, що владнати поточну кризу можна лише через політичний діалог. Вони також реагують на внутрішній політичний тиск щодо підтримки палестинців.

Раніше багато західних країн вважали, що палестинська державність має стати результатом остаточної мирної угоди. Однак деякі європейські країни, змінивши свою позицію, вважають, що визнання Палестини може допомогти прискорити політичний процес.

У лютому президент Франції Еммануель Макрон заявив, що "визнання палестинської держави не є для Франції табу". У травні Франція підтримала членство Палестини в ООН на голосуванні в Генеральній асамблеї.

США обговорюють це питання з європейськими союзниками, проте виявляють велику обережність і хочуть отримати чіткіше уявлення про можливі наслідки такої політики на практиці.

Отже, головні дебати ведуться щодо того, коли країни-прихильники мають визнати палестинську державу і як це може сприяти досягненню мирного вирішення конфлікту.

В чому проблема визнання палестинської держави?

Країни, які не визнають державність Палестини, утримуються від цього кроку через угоди з Ізраїлем.

Фаваз Гергес, професор з близькосхідної політики в Лондонській школі економіки, пояснює, що США, хоча й підтримують ідею створення палестинської держави, настоюють на прямих переговорах між Ізраїлем і Палестиною, що практично надає Ізраїлю право вето щодо прагнень палестинців до самовизначення.

Початок мирних переговорів між Ізраїлем і палестинцями відбувся у 1990-х роках з метою створення двох держав, які могли б мирно співіснувати поряд.

Але згасання процесу на початку 2000-х і остаточний провал переговорів у 2014 році у Вашингтоні призвели до того, що найгостріші питання залишаються невирішеними. Це стосується кордонів і природи майбутньої палестинської держави, статусу Єрусалиму та долі палестинських біженців, внаслідок арабо-ізраїльської війни 1948-49 років, яка призвела до проголошення створення Ізраїлю.

Ізраїль також рішуче виступає проти заявки Палестини на членство в ООН, назвавши сам факт обговорення цього "перемогою геноцидного терору".

Країни, які дбають про теплі відносини з Ізраїлем, розуміють, що визнання палестинської держави розсердить їхнього союзника.

Деякі із них аргументують, що палестинці не відповідають ключовим критеріям державності, визначеним у Конвенції Монтевідео 1933 року, а саме: мати визначену територію, населення, що на ній проживає, та власний уряд, а також мати можливість встановлювати відносини з іншими державами.

Але інші країни вважають, що необхідно більше уваги приділити визнанню палестинської держави з боку інших держав.

Що нас чекає далі?

Питання полягає в тому, що визнання палестинської держави в основному є символічним жестом, якщо воно не супроводжується вирішенням ключових життєво важливих питань.

Які будуть кордони? Де буде розташовуватися столиця? Що мають зробити обидві сторони конфлікту, щоб ці питання нарешті були вирішені?

Це складні питання, на які відповіді шукаються десятиліттями.

Наразі можна зауважити, що деякі європейські країни офіційно визнали право палестинської держави на існування.

Прихильники привітають цей крок, а противники засуджуватимуть. Але якщо Палестина стане повноправною державою, вона знайде союзників як в арабському світі, так і за його межами. Суверенні держави мають право на незалежну зовнішню політику та можуть укладати союзи з будь-якими країнами.

Ми знаємо, що ХАМАС отримав підтримку від Ірану, який проявляє ворожість до Ізраїлю, але характер цієї підтримки відрізняється від взаємодії Ірану з іншими групами. Після нещодавніх нападів між Ізраїлем і Іраном будь-яке зближення між палестинською державою та Іраном буде розглядатися як серйозна загроза безпеці Ізраїлю.

Ставки високі, але ситуація стає все більш безвихідною з обох сторін. З великою кількістю жертв у Газі та руйнуванням життя, а також окупацією Східного Єрусалиму та Західного берега, угода про остаточний статус стає все менш ймовірною. Щось має змінитися.