На початку червня двоє жителів Харкова - Юрій Губін та Тамара Темченко вирішили пройти пішки 3600 км від Львова до іспанського міста Сантьяго-де-Компостела.  Шлях охоплює 9 країн і розрахований на кілька місяців. З собою вони взяли лише два рюкзаки та намет. Щоденний режим подорожі такий: 50 хвилинах на ходьбу, 10 хвилин на відпочинок.

"Цільного шляху з України в Іспанію в інтернеті я не знайшов, тому довелося прокладати свій власний. Так ми вирішили донести іноземцям біду українського народу, а потім розповісти нашим українцям, як нас зустрічають, як на нас дивляться", - розповідає Юрій Губін в інтерв'ю ZAXID.NET 

До початку повномасштабного вторгнення 64-річний Юрій Губін викладав у Національному фармацевтичному університеті  в Харкові. Коли місто почали бомбардувати, Юрій вирішив долучитися до волонтерської діяльності разом з подругою Тамарою Темченко, місцевою підприємицею. Вони допомагали сортувати ліки, які надходили у місто як гуманітарна допомога. Згодом система сортування ліків налагодилась, а аптеки в місті відновили роботу. Саме тоді у них виникла ідея пройти пішки з України до Іспанії, щоб привернути увагу до ситуації в Україні. 

Юрій і Тамара вирушили зі Львова у напрямку Старого Самбора; перетнули кордон із Польщею в пункті пропуску "Смільниця". Їхній шлях пролягав лісистою місцевістю вздовж кордону, їх декілька разів зупиняли прикордонники.

"За один день була така ситуація - нас п'ять разів перевіряли прикордонники. Це не дратувало, ми навпаки були вражені, наскільки люди свідомо ставляться до своєї безпеки”, - ділиться пригодами Тамара Темченко. Мандрівники зауважують, що якщо їх раптом помічав хтось з місцевих, то одразу повідомляли про це прикордонникам.  Так, одного разу, коли вони йшли через ліс, де була вирубка, працівники помітили їх, коли вони присіли відпочити. І майже одразу до них підійшли двоє прикордонників. Перевірили документи й видали спеціальний пропуск. Вони показували його іншим прикордонникам і їх більше не зупиняли.

Попереду у Юрія та Тамари довгий шлях, під час якого вони відвідують нові країни та зустрінуть нових людей. Вони розповідатимуть про втрачені домівки, розбомблені міста та загиблих дітей. Це ті історії, які не повинні бути забуті ніким.