Психологічна реабілітація військових є невіддільною частиною турботи про бійців, чия служба супроводжується не лише фізичними, а й психологічними травмами. Цей важливий аспект військової підтримки спрямований на відновлення душевного здоров'я та успішне повернення до суспільства після завершення служби. Якісна психологічна підтримка допомагає подолати бар'єри, відновити соціальні зв'язки, впоратися з емоційними труднощами, підняти самооцінку та повернути віру у власні сили.

Військові конфлікти залишають відбиток як на психіці мирних жителів, так і у душах солдат. Стрес, травми, втрата побратимів – це може призвести до появи посттравматичного стресового розладу (ПТСР) та інших психологічних проблем.

Одним із ключових завдань психологічної реабілітації є успішна інтеграція військових у суспільство. Після закінчення служби перед багатьма військовими постають труднощі адаптації, почуття ізоляції та нерозуміння з боку оточення. Олена Бесараба, лікар-психолог, поділилася своїм досвідом роботи з військовими: “У них є таке слово, як побратим, і вони мені не раз говорили, що їм там легше (на фронті), бо там вони однакові, вони всі один за одного. Серед них немає зради, й вони завжди відчувають спину свого товариша. Коли ж хлопці приїжджають із фронту, їм складніше - тут зовсім інша реальність. Порівняно з тим, що вони пережили та що вони побачили, побутові проблеми людей здаються несуттєвими. Їм деякий час дуже важко звикнути й потрібна адаптація до "невійськового життя". Якщо людина має сім'ю, друзів або роботу - це ті фактори, які допомагають їй успішно впоратися з адаптацією.”

На щастя, не всі військовослужбовці стикаються з ПТСР. За оцінками ізраїльських психологів, близько 13-15 відсотків ветеранів потребують кваліфікованої допомоги професіоналів. Інші здатні самостійно впоратися зі своїм душевним станом, за умови повернення до того життя, яке в них було до війни.

Кризовий психолог Віра Шевченко наголошує, що серйозне навантаження, пов'язане з військовою службою, впливає на будь-яку психіку. Але здатність долати стрес та адаптуватися у всіх людей різна. Вона залежить від виховання, якостей характеру та особистого досвіду. Точних термінів прояву ПТСР немає, і розлад може проявитися через багато років. Цей стан супроводжується порушенням сну, втратою апетиту, надмірною збудженістю та надто активною реакцією на будь-яку (на думку потерпілого) несправедливість.

Часто чоловіки, які йдуть на війну, вже перебувають у стані глибокої особистої кризи. Їх військові дії стають неусвідомленим продовженням саморуйнації, тому проблеми можуть загострюватися після повернення додому. Важлива компетентна перевірка бійців та їхня ефективна психологічна підготовка перед тим як вони вирушать на фронт. Ті, хто отримує якісну підготовку, краще справляються зі стресовими ситуаціями, виходять із них психологічно здоровими людьми та легше відновлюються. Підготовка надає знання та ресурси, на які можна спиратися.

Міністр України у справах ветеранів Ірина Фріз стверджує, що посттравматичний стресовий розлад є лише однією з проблем, пов'язаних із психічним здоров'ям ветеранів. Багато хто з них пережив контузії, які часто залишаються непоміченими, та тягнуть за собою тривалі психологічні розлади: алкоголізм, агресивність, конфліктність, порушення пам'яті та уваги. Тому завдання держави не обмежується боротьбою з ПТСР, а включає широкий спектр психологічної адаптації ветеранів до звичайного життя. Створення умов для успішної соціалізації та повноцінного життя є першорядним завданням. Життєво важливо, щоб ветерани відчували підтримку та повагу за свій внесок. Підтримка з боку суспільства має ключове значення й образи або приниження ветеранів можуть серйозно вплинути на їх психологічний стан. Важливо створити умови, за яких ветерани відчуватимуть визнання за свій подвиг. Також необхідно готувати родичів до повернення близької людини з війни, щоб вони могли надавати підтримку ветерану.

Не менш важливо, щоб самі ветерани стежили за своїм психічним станом та звертали увагу на зміни, а оточення розуміло труднощі, з якими стикаються військові після повернення із зони бойових дій. В Україні існує вільний доступ до психологічної допомоги, й важливо не мовчати, а повідомляти про проблеми, що виникли.

Також значущим є розуміння проблем військовослужбовців з боку ЗМІ. Новинним каналам слід пам'ятати через, що пройшли ці люди й не слід наголошувати лише на правопорушеннях, скоєних військовими. 

Підтримка та розуміння громадськості допоможуть ветеранам успішно реінтегруватися у мирне життя. Таким чином, створення ефективної системи соціально-психологічної адаптації ветеранів вимагає зусиль та уваги з боку не лише держави та сімей ветеранів, а й від звичайних людей, від суспільства загалом.