26 вересня своє 87-річчя відзначив видатний латвійський режисер Яніс Стрейч . В Україні він відомий насамперед завдяки фільму "Театр", де головну роль виконала Вія Артмане, а сам режисер зіграв роль автора. Однак його творчість включає безліч чудових робіт. Стрічка “Дитя людське” став першим латвійським фільмом намінованим на премію Оскар. Фільми "Мій друг - людина несерйозна" та "Лімузин кольору білої ночі" регулярно демонструються в Латвії під час державних свят і досі залишаються популярними. У 2010 році режисер завершив свою кар'єру, закінчивши роботу над фільмом "Спадщина Рудольфа" та повернувся до живопису. Він продовжує радувати своїх шанувальників, адже його картини на полотні не менш чудові, ніж його фільми.

Початок повномасштабної війни, що перевернув життя мільйонів українців також розтривожив серце Яніса Стрейча. Режисер зазначає, те, що відбувається в Україні, стосується його особисто. Його спогади йдуть у період важливих історичних подій: спробу радянської армії придушити незалежність Литви 1991 року.

Згадуючи свої почуття вранці 24 лютого 2022 року, Яніс Стрейч порівнює їх з тривожною ніччю у січні 1991 року, додаючи, що він знову пережив щось неймовірне та божевільне. Він наголосив, що світ стоїть на порозі великих змін і висловив переконання: все, що відбувається, є кінцем імперії. Режисер наголошує на тому, що довгі роки поняття "Україна" маскувалося імперією під “майже та сама росія”. рф роками робила подібне з іншими країнами Радянського Союзу, позбавляючи їх культури, мови та історії, позбавляючи ідентичності. Те саме відбувалося і з Литвою.

Свого часу сприйняття Литви в Яніса Стрейча змінилося, коли він, бувши студентом, вперше дізнався про величну історію країни та давню династію королів. Думка про Україну сформувалася завдяки роботі в кіно, після знімання фільму про війну в Чернігівській області. Саме там, у 1986 році, він дізнався про Голодомор і це шокувало режисера.  Потім він розповідав про це знайомим, а ті дивувалися, вперше чуючи про це. 

Яніс Стрейч зберіг спогади про красу української природи, про її неповторне прекрасне небо. Він досі відчуває потрясіння, бо ті місця, де він знімав свої фільми, тепер переживають справжню війну, а небо сповнене звуками вибухів. Він наголошує, що з 24 лютого для нього та його родини Україна стала головною темою. Більш того, Україна стала відкриттям для всього світу. Бо вона себе утвердила кров'ю. Яніс Стрейч впевнений : “Якщо в основі чогось пролита кров, то це дуже сильні, потужні паростки для майбутнього. Це народження великої держави. Саме тому, що кров'ю. Як казав хтось… Як створити нову релігію? Дуже просто треба дати себе розіп'яти на хресті й на третій день повстати з мертвих. Саме це зараз відбувається з Україною”. 

Війна в Україні стала для режисера не лише тригером, що воскресив тривожні спогади січневої ночі. Україна, охрещена у вогні війни, для нього стала символом відродження, нагадуванням про потужну здатність волелюбного народу до змін і створення нового, навіть за найважчих обставин.