Вже тривалий час по всьому Євросоюзі тривають протести фермерів, найбільш активними є польські протестувальники

Фермери з Чехії, Словаччини, Польщі та інших країн ЄС організували акції протесту вздовж чеських кордонів, призводячи до блокування деяких пунктів пропуску. Вони висловлюють вимоги щодо зменшення бюрократії та змін у політиці Європейського Союзу. У цьому році фермери по всій Європі, включаючи Польщу, Францію, Німеччину, Іспанію та Італію, активізували протести, висловлюючи незадоволення низькими цінами та високими витратами, дешевим імпортом і обмеженнями, пов'язаними з ініціативою ЄС щодо зміни клімату — "Зелена угода" (Green Deal).

Аграрна палата Чехії повідомила, що близько 3 тисяч тракторів беруть участь в акціях протесту по всій Чехії. Крім того, сьогодні фермери з Угорщини, Німеччини, Польщі, Литви та Латвії приєдналися до протестів разом з чеськими та словацькими колегами. 

Найбільш напружена ситуація спостерігається на українсько-польському кордоні, де польські фермери відновили протест на шести КПП. Станом на ранок, приблизно 2400 вантажівок застрягли на заблокованих КПП.

Серед причин такої поведінки фермерів є занадто жорстка зарегульованість агросектору, що зменшує його рівень конкурентоздатності.  Від моменту укладення Римського договору про створення Європейського економічного співтовариства в 1957 році була розгорнута політика Спільної аграрної політики (САП). Хоча пряме забезпечення конкурентоспроможності сільського господарства не було окремо виділено серед завдань САП (згідно з Римським договором, ст. 39), визначені завдання САП щодо підтримки науково-технічного прогресу та оптимального використання факторів виробництва, збільшення доходів фермерів та стабілізації ринків безпосередньо сприяли її зміцненню. 

Основні механізми САП, які сприяли конкурентоспроможності сільського господарства ЄС у період з 1962 по 2013 роки, включали цінову підтримку, субсидування експорту та обмеження імпорту, а також пряму підтримку доходів фермерів. 

Трирівнева система цінової підтримки включала цільові (індикативні) ціни, інтервенційні ціни (гарантовані, базові, мінімальні) та порогові ціни (ціни входу для розрахунку плаваючих імпортних тарифів). Для стабілізації ринків сільськогосподарської продукції вживалися різні заходи, такі як виробничі квоти, обмеження площ посівів, товарні інтервенції, схеми підтримки зберігання продукції та заборона постачання на ринок у пікові періоди. Експортерам сільськогосподарської продукції компенсувалася різниця між інтервенційними або ринковими цінами (якщо останні перевищували інтервенційні) та світовими цінами. 

Програми САП з 60-х по 90-ті роки XX століття передбачали комплекс заходів для підтримки цін і доходів фермерів, пропозиції та маркетингу сільськогосподарської продукції, якість факторів виробництва, але одночасно істотно підвищували ринкові ціни та охоплювали широкий спектр видів сільськогосподарської продукції та великі обсяги її виробництва. Підтримка фермерів була вища, ніж середні показники в інших країнах ОЕСР, і розподілялася нерівномірно між регіонами та виробниками різних видів продукції, вимагаючи значних бюджетних витрат. Адміністрування виплат підтримки передбачало контроль за багатьма параметрами функціонування ферм.

Ця політика хоч і мала позитивний ефект, але водночас накладала на споживачів сільськогосподарської продукції імпліцитний регресивний податок у формі високих цін. Тож коли, розпочалося повномасштабне вторгнення росії в Україну, остання була змушена змінити ринки збуту своєї агропродукції, через безпекову ситуацію в Чорному морі, як наслідок на ринок ЄС надійшло багато більш дешевої, але все ж таки якісної агропродукції.