Хто та навіщо розпочав чергові блокади польсько-українського прикордоння

20 лютого по всій території Польщі розпочалися масові протести місцевих фермерів, основною вимогою яких є відновлення імпортних обмежень на сільськогосподарські товари, які завозять з України. Вранці цього ж дня поляки перекрили залізничне сполучення біля КПП "Медика-Шегині", зупинили товарний потяг та висипали частину українського зерна на залізну дорогу.

Подібна поведінка польських фермерів уже обурювала українське суспільство. 11 лютого вони здійснили таку саму акцію, щоправда, тоді зерно висипали на автомобільній трасі з трьох українських вантажівок. На цей акт відреагував навіть президент України Володимир Зеленський.

"Українське зерно на асфальті — це не просто кілька драматичних кадрів. Це свідчення того, як емоції можуть ставати небезпечними", — сказав Зеленський.

Він наголосив, що польським організаторам протесту варто було б зосередитись на російському імпорті зерна, адже лише з початку повномасштабного вторгнення ця цифра сягнула понад 12 млн тонн.

"Маємо завжди домовлятися поміж собою — українці й поляки, — щоб наш спільний ворог у москві не міг розвернути конфлікти в нашому прикордонні проти і економіки, і кордонів, і суверенітету кожного з нас", — зазначив президент України.

Після такої заяви глави нашої держави польській владі довелось перепрошувати за своїх громадян, а міністр сільського господарства Польщі Чеслав Секерський пообіцяв, що до 20 лютого Україна та Польща знайдуть  компроміс.

Як бачимо, компроміс не знайдений. Ба більше, терпець урвався в українських перевізників. Вони почали блокувати кордон з українського боку та виключно для польських фур.

"Або стоять усі, або їдуть усі. Не може бути ситуації, коли українські автомобілі стоять, а польські будуть їхати. Розуміємо ситуацію з тим, чого вони хочуть. Але всі вимоги поляків є або до Євросоюзу, або до своєї влади, жодних претензій, вимог до України немає, тому це дуже дивна ситуація. Люди налаштовані дуже потужно, будуть стояти цілодобово", — заявив Голова ГО "Міжнародні автомобільні перевізники України" Володимир Михалевич.

Найкумедніше у цій ситуації те, що вимоги польських фермерів українська сторона справді не може виконати. Влада України не має впливу на органи влади Євросоюзу, які відповідають за імпортні квоти. 

До речі, ці імпортні квоти скасували для нашої держави після повномасштабного вторгнення російських військ на територію України. Це був акт солідарності з Україною, аби таким чином бодай якось стимулювати український експорт та підтримувати економіку, постраждалу внаслідок розв'язаної росією війни.

Так, а що змінилось зараз?

Як стверджують поляки, через імпорт української сільськогосподарської продукції страждають їх фермерські виробництва, адже українська продукція значно дешевша. Мовляв, це призводить до банкрутства польського фермерства, економічного спаду та безробіття у сільській місцевості.

Щоправда, навіть організатори протестів так і не змогли назвати точної цифри завданих збитків та висловити бодай якісь притомні вимоги саме до України. Проте кордон блокується саме з Україною.

До речі, ці ж польські фермери упускають той момент, що українська продукція значно якісніша за будь-який європейський аналог, що визнають у самому Євросоюзі. А саме так і працює ринок: якщо ти виробляєш продукцію вищого ґатунку та продаєш його дешевше, ніж твої конкуренти — на твій продукт буде значно вищий попит. Це і називається капіталізм.

По друге, чи закінчилась в Україні війна? Ні! То чому ж Польща, яка з 24 лютого прихистила в себе понад 6 млн українських біженців, тепер вставляє нам палки у колеса?

Все доволі просто. Попереду місцеві вибори. У вересні-жовтні 2023 польсько-український кордон також був однією з найгарячіших точок. Відбувались постійні блокади та перекриття КПВВ поляками. Тоді українська влада, звісно, реагувала на це, але сподівалась, що після загальнонаціональних виборів, які відбулись 17 жовтня, усе налагодиться. Так і було деякий час, доки в середині січня новобраний прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск не оголосив дату виборів до органів місцевого самоврядування. Вони відбудуться 7 квітня 2024.

Після цього акції протесту поновились, а українське зерно, розсипане десь на автошляхах та польській залізниці, стає звичним явищем. Багато експертів стверджують, що таким чином деякі політичні партії, особливо аграрних регіонів, здобувають собі додаткову підтримку серед населення. І начебто все повинно завершитись, як тільки ці вибори закінчаться.

Але чи повинен український експорт страждати через внутрішньополітичну ситуацію у сусідній країні? Мабуть, що ні. Ми й так вже воюємо з недоімперією, яка через неспроможність вирішувати свої внутрішні справи, вирішила знайти собі зовнішнього "ворога" у вигляді "неонацистів".

Можливо, полякам варто задуматись, кому вони підіграють та наскільки важливо зараз зберегти хороші відносини з українцями. На сьогодні в українському суспільстві поляків сприймають як дуже близьких друзів, які допомогли сусідові у найважчий час в його новітній історії. Проте подібні беззмістовні зернові провокації та вимоги, які жодним чином не стосуються українського керівництва, можуть призвести до суттєвого погіршення міжнаціональних відносин. І блокування кордону вже з українського боку — це лише перший дзвіночок.