Чи є шанси в опозиції?

Політична криза в Сакартвело досягла пікової напруги напередодні парламентських виборів, призначених на 26 жовтня. Поточна ситуація відображає складні стосунки правлячої партії "Грузинська мрія" з міжнародною спільнотою, а також глибокий розкол усередині країни між прихильниками прозахідного курсу і тими, хто орієнтується на зміцнення зв'язків із росією. На тлі політичних скандалів і дипломатичних конфліктів, які супроводжують підготовку до виборів, майбутнє країни стає дедалі менш передбачуваним.

Як вибори загострили політкризу в країні? 

Важливим сигналом про зростання міжнародної ізоляції Сакартвело стала заява посла Євросоюзу в країні Павела Герчинського, який відверто зазначив, що за нинішньої влади Грузія не стане членом Європейського Союзу. Він підкреслив, що після отримання статусу кандидата на членство в ЄС уряд не продемонстрував достатньої готовності до проведення демократичних реформ і дотримання європейських цінностей. Заява Герчинського прозвучала на тлі зростаючого невдоволення всередині країни і серед західних партнерів щодо дій уряду, які спрямовані на переслідування опозиції та зміну зовнішньополітичного вектора.

Підготовка до виборів супроводжується ескалацією політичного конфлікту, як всередині країни, так і за її межами. У Сакартвело загострюється протистояння між правлячою партією і опозиційними силами, які об’єдналися для захисту євроатлантичного курсу. Партія "Грузинська мрія", яка з 2012 року тричі вигравала вибори, нині намагається зберегти владу шляхом обмеження діяльності опозиції і громадських організацій. Це включає визнання низки неурядових організацій "суб'єктами з виборчою метою", що обмежує їхні права на участь у виборчому процесі. Однак такі рішення викликають сильне невдоволення всередині країни, а також критику з боку міжнародної спільноти, яка вважає ці дії несумісними з демократичними стандартами.

Сакартвело на геополітичній арені

Міжнародна реакція на дії влади Сакартвело стає дедалі жорсткішою. США вже запровадили санкції проти понад 60 представників правлячої партії, включаючи силовиків, які потрапили під санкції за "списком Магнітського". Це свідчить про суттєве погіршення відносин між Тбілісі і Вашингтоном, які традиційно були тісними. Скасування запрошення прем'єр-міністра Іраклія Кобахідзе на прийом до президента США Джо Байдена під час Генеральної Асамблеї ООН стало ще одним ударом по грузинському уряду, який демонструє серйозне розчарування Сполучених Штатів щодо політичного курсу країни.

Відмова від зустрічей на високому рівні з представниками уряду Сакартвело з боку Європейського Союзу доповнює картину міжнародної ізоляції, з якою стикається правляча партія. Причиною цього є спроби уряду Сакартвело балансувати між західними і російськими інтересами. У той час, коли більшість населення країни підтримує вступ до ЄС, уряд демонструє багатовекторний підхід, що включає посилення співпраці з авторитарними країнами регіону, такими як росія, Азербайджан і Туреччина. Однак ця стратегія виглядає невиправданою для такої малої країни, як Грузія, яка сильно залежить від західної допомоги.

Роль опозиції у поверненні країни на шлях євроінтеграції

Опозиція, своєю чергою, закликає до зміни влади та проведення дострокових реформ для повернення країни на шлях євроінтеграції. У цьому контексті президентка Саломе Зурабішвілі, яка підтримує прозахідний курс і має популярність серед європейських лідерів, стає важливим гравцем у внутрішній політиці. Вона об'єднала навколо себе провідні опозиційні сили, створивши платформу "Грузинська хартія", яка передбачає формування технічного уряду після виборів. Завданням такого уряду буде проведення демократичних реформ і відновлення відносин із західними партнерами.

Ініціативи Зурабішвілі викликали обурення серед правлячої партії, яка навіть намагалася оголосити їй імпічмент, але ці зусилля виявилися безрезультатними. Президентка продовжує дотримуватися власного порядку денного, і це створює додатковий тиск на уряд, який змушений реагувати на її дії. Її поїздки до європейських столиць, зокрема Берліна, Парижа і Брюсселя, підкреслюють її вплив у міжнародних колах і зміцнюють позиції опозиції всередині країни.

Які можуть бути наслідки виборів?

Соціологічні опитування вказують на можливість формування нової більшості в парламенті, яка буде складатися з опозиційних сил. Однак питання залишається в тому, як далеко піде правляча партія, щоб утримати владу. Зростають побоювання щодо можливих фальсифікацій виборів, обмеження діяльності опозиційних медіа та використання державного апарату для тиску на виборців. Опозиція попереджає, що готова захищати результати виборів, але чи вистачить у неї сил, щоб протистояти правлячому апарату, який має у своєму розпорядженні силові структури?

У відповідь на можливі порушення виборчого процесу, західні партнери вже попередили про наслідки для Сакартвело. У разі фальсифікацій виборів, Євросоюз може призупинити безвізовий режим з країною, заморозити процес євроатлантичної інтеграції і припинити фінансову допомогу. Санкції можуть торкнутися комерційних банків і перешкодити здійсненню грошових переказів, що стане важким ударом для економіки країни, яка і так перебуває в стані кризи. Деякі експерти навіть не виключають, що Грузії доведеться негайно погасити зовнішні борги, що поставить бюджет країни на межу банкрутства.

Реакція "Грузинської мрії" на ці загрози включає посилення антизахідної риторики і спроби маніпулювати громадською думкою. Наприклад, правляча партія використовує у своїй політичній рекламі зображення зруйнованих українських міст, намагаючись налякати виборців, що в разі приходу опозиції до влади країна також може зануритися у війну. Така риторика відображає готовність влади до радикальних дій для утримання контролю, навіть якщо це вимагатиме використання репресивних методів.

Можливі сценарії розвитку подій далі 

Небезпека полягає в тому, що якщо правляча партія піде на жорсткі заходи для утримання влади, це може призвести до ескалації внутрішнього конфлікту і поглиблення політичної кризи. Використання силових структур для придушення протестів або арештів лідерів опозиції може викликати масові заворушення і дестабілізувати ситуацію в країні. У такому випадку, політична ситуація може розвиватися за сценарієм, подібним до Білорусі чи Венесуели, де влада підтримується шляхом репресій і порушення прав людини.

Окрім внутрішніх загроз, Сакартвело стикається з ризиками зовнішньої агресії. Зважаючи на історичні амбіції рф на Кавказі, політична нестабільність в країні може стати приводом для інтервенції з боку москви. За умов, коли країна ізольована від західних партнерів і ослаблена внутрішніми протистояннями, вона може стати легкою здобиччю для росії, яка прагне розширити свій вплив у регіоні.

Таким чином, парламентські вибори 26 жовтня мають вирішальне значення для майбутнього Сакартвело. Від їхніх результатів залежатиме, чи вдасться країні повернутися на шлях демократії та євроінтеграції, чи вона продовжить рух у напрямку авторитаризму і віддалення від західних цінностей.