Що відрізняє французьку початкову освіту від української: погляд педагога з досвідом роботи в обох країнах

Через війну в Україні багато викладачів змушені залишати батьківщину та шукати нові можливості в інших країнах. Ми зустрілися з Діною, українкою, яка протягом 15 років викладала французьку мову в Україні, а згодом, рятуючись від конфлікту, переїхала до Франції з донькою. У цьому інтерв'ю вона ділиться своїм досвідом роботи в дитячому садку в регіоні Île-de-France, порівнює системи освіти двох країн і розповідає про те, як їй вдалося адаптуватися в умовах змін та невизначеності.

— Будь ласка, представтеся та розкажіть, як ви опинилися у Франції та почали працювати в дитячому садку?

Мене звати Діна, я українка, яка протягом 15 років працювала вчителем французької мови в українській школі в Одесі. На початку війни я була змушена покинути рідну країну і разом з дочкою переїхала до Франції. Тут я підтвердила свій диплом і знайшла роботу в дитячому садку в регіоні Île-de-France.

— Які відмінності у французькій системі освіти ви одразу помітили, працюючи в дитячому садку?

Перше, що впадає в очі — це матеріальне забезпечення шкіл. У Франції міський бюджет щороку виділяє кошти на закупівлю всіх необхідних матеріалів для навчального процесу: зошитів, фарб, ручок, фломастерів та іншого приладдя. Розмір фінансування варіюється залежно від міста. Наприклад, у місті Уй, де я працюю, мерія виділила кожному вчителю по 600 євро на закупівлю всіх необхідних матеріалів. Батьки не вносять жодних грошей, як це часто буває в Україні, де на батьківських збори часто на це потрібно розраховувати. Крім того, школа виділила мені ще 150 євро для додаткових потреб класу. Це дозволяє не тільки забезпечувати дітей навчальними матеріалами, але й, наприклад, купувати подарунки на свята.

— Яка увага приділяється питанням екології у французьких школах?

У Франції величезна увага приділяється екології. Учні вивчають принципи сортування сміття, компостування, будують готелі для комах. Уроки, пов’язані з природою, займають важливе місце в навчальному процесі. Тут діти з малих років вчаться дбати про планету, що, на мій погляд, є неймовірно важливим аспектом виховання.

— Який рівень творчої активності спостерігається у дітей у французьких дитячих садках?

Дуже багато творчості. Доступність різноманітних матеріалів для творчості (внаслідок їх закупівлі коштом бюджету міста) дозволяє вчителю втілювати будь-які творчі фантазії.

— Як побудований педагогічний процес у Франції в порівнянні з Україною?

Що стосується педагогіки, я відзначаю значну свободу, яка надається вчителям. На відміну від України, де розклад суворо фіксований, у Франції вчитель має можливість самостійно формувати навчальний день. Це дозволяє варіювати теми залежно від потреб дітей. Один день може бути повністю присвячений математиці, інший — французькій мові. Учитель тут не орієнтується на виставлення оцінок; його головне завдання — дати знання і розвивати у дітей любов до навчання.

— Яке місце в системі займає директор школи?

Ще один важливий момент — ієрархія школи. У Франції директор школи не стоїть "над" вчителем, він не є вашим начальником. Його роль більше адміністративна, і всі учасники навчального процесу рівні.

— Дошкільна освіта у Франції є обов'язковою з трьох років. Наскільки важливий цей етап?

Звичайно, варто відзначити, що дошкільна освіта у Франції є обов'язковою з трьох років. Це, на мій погляд, дуже важливий етап для підготовки дітей до подальшого навчання.

— Яка організація навчального процесу у Франції в порівнянні з українською системою?

Однією з ключових відмінностей шкільної освіти у Франції та Україні є те, що у Франції кожного року діти змінюють вчителя та однокласників. Класи спеціально перемішуються, щоб сприяти кращій соціалізації дітей. Вважається, що різні вчителі з різними підходами можуть дати дітям різноманітні знання і навички, що допомагає їм розвиватися більш всебічно. В Україні ж ситуація зовсім інша. З першого класу і до одинадцятого діти навчаються в одному й тому ж класі з тими ж однокласниками, і часто — з одним і тим же вчителем протягом кількох років. Такий підхід не передбачає такої гнучкості та різноманітності в навчанні, як це робиться у Франції, де цінується зміна оточення та різноманітність педагогічних методів.

— Як оцінювалася ваша робота в українських та французьких школах?

В Україні, коли до мене на відкриті уроки приходили різні вчителі та директор, попри те, що я намагалася показати максимум своїх можливостей, робила уроки дійсно вражаючими, завжди знаходилися моменти, які їх не влаштовували. Після уроку зазвичай в першу чергу виділялися недоліки, а вже потім говорили про якісь позитивні моменти. Тут, у Франції, за 10 місяців роботи до мене двічі приходила перевірка з інспекції для контролю моєї роботи. І я, іноземка, що працює в чужій країні, отримала по-справжньому об'єктивну та гідну оцінку своїх зусиль. Було підкреслено безліч позитивних моментів у моїй роботі.

— На що інспектори звертали особливу увагу?

Основне, на що звернули увагу, — це те, як діти до мене ставляться, як вони мені довіряють, тобто на контакт дітей і вчителя та на те, як я вмію направляти їх і управляти процесом у класі. І, звичайно, інспектори відзначили мою захопленість професією, що, на їхню думку, є ключовою рисою хорошого вчителя.

— Як ви оцінюєте систему освіти у Франції?

Після роботи в обох країнах я з упевненістю можу сказати, що система освіти у Франції мені подобається більше. Тут більше свободи для вчителя і більше можливостей для учнів.

— В чому різниця в оплаті праці вчителів в Україні та Франції?

В Україні оплачуються лише години за проведені уроки. У Франції години підготовки до уроків та 108 обов'язкових годин на збори також оплачуються. В ці 108 годин навіть входять збори профспілок.

— Як справи з відпустками вчителів?

У Франції вчителі набагато частіше йдуть у відпустку протягом року — по два тижні. В Україні нам говорили: "Канікули — це для дітей, вам Держава платить заробітну плату, ви ПОВИННІ виходити на роботу на канікулах". Ми приходили на роботу навіть на канікулах, навіть якщо не було чого робити. У Франції ж ти не повинен приходити до школи на канікулах. Це твоє базове право — відпочивати.

— А як справи з лікарняними у Франції та Україні?

В Україні, коли йдеш на лікарняний, у тебе утримують 50-60% зарплати залежно від стажу. У Франції ж, незалежно від твого стажу, у тебе утримують лише один день зарплати — це перший день лікарняного. Усі інші дні оплачуються повністю, і коли ти хворієш, ти отримуєш 100% зарплати.

— Наприкінці, що ви можете сказати про профспілки у Франції?

Я ще не дуже знайома з питанням синдикатів, але я вступила в один з них. У Франції існує шість основних профспілок для працівників освіти. Ці організації допомагають захищати права працівників і слугують зв'язуючим ланцюгом між викладачами та інспекцією. Синдикат допомагає не відчувати себе самотньо, особливо коли ти іноземець у чужій країні.

— Дякую, Діна, що підняла таку важливу тему і розповіла про свій досвід.

Досвід Діни демонструє, що, попри культурні та педагогічні відмінності, робота у французькому дитячому садку стала для неї не тільки професійним, але й особистісним відкриттям. Вона є яскравим прикладом того, як українські вчителі можуть успішно інтегруватися в міжнародне освітнє середовище, вносячи в нього свій унікальний досвід і внесок.