Як зміниться геополітика в найближчі десятиліття

Глобалізація, попри різні погляди на неї, залишається важливою частиною сучасного світу, де країни не лише торгують, але й обмінюються культурами та технологіями. Перш ніж зрозуміти, як змінилася динаміка глобалізації, варто звернути увагу на її історію. Перед Першою світовою війною світ переживав бурхливий етап глобалізації, що відновився лише в 70-х роках XX століття. Друга світова війна внесла суттєві корективи, але з початку 90-х і до 2000-х країн стало більше зусиль для торгівлі та співпраці.

Сьогодні, однак, ми спостерігаємо нові виклики, які свідчать про можливу деглобалізацію. Хоча країни все ще прагнуть взаємодії, напруга між розвиненим світом та глобальним Півднем стає дедалі очевиднішою. Деглобалізація — це антипод глобалізації, що проявляється у зміцненні національних кордонів і обмеженнях на ринкові відносини. Під час глобалізації виникають наднаціональні інституції, які намагаються розв'язувати спільні проблеми, тоді як деглобалізація обмежує їхній вплив. Наприклад, Організація Об'єднаних Націй зазнала зниження своєї ролі.

Науковці зазначають, що процеси деглобалізації могли початися ще у 2023 році, коли світова торгівля скоротилася на 1%, попри зростання світового ВВП на 3,2%. Це свідчить про кореляцію між зниженням глобалізації та відновленням, яке спостерігалося у 2021-2022 роках. У третьому кварталі 2022 року глобальна торгівля перевищила показники до COVID-19 на 9%, але згодом спостерігався відкат назад.

Проте на початку 2024 року ми бачимо ознаки відновлення торгівлі. Країни, що розвиваються, активно нарощують свою частку у світовій торгівлі, тоді як західні країни показують невелику динаміку. Деглобалізація може призвести до інфляційних ефектів і підвищення витрат. Наприклад, у Китаї співвідношення експорту до промислового виробництва знизилося більш ніж удвічі з середини 2000-х, відображаючи зростання внутрішнього споживання, але не таким темпом, як потрібно.

У відповідь на ці зміни США та ЄС вводять нові мита, що призводить до зменшення частки Китаю в американському імпорті, в той час, як зростає частка інших країн, таких як Індія та В'єтнам. Світова торгівля більше не є лише економічним інтересом; вона все більше підпорядкована геополітичним інтересам. Для США партнерами в nearshoring стали Канада і Мексика, а в friend-shoring — Тайланд, Індія та В'єтнам.

Глобалізація, яка об'єднала світ для досягнення технологічного прогресу, також породила протиріччя. Економічні кризи та війна в Україні стали серйозним випробуванням для відкритих кордонів.Чому країни розривають ділові зв'язки? Це питання стає все актуальнішим.

Два століття тому світ не міг собі дозволити сучасну глобалізацію через постійні війни та епідемії. Тільки після двох світових війн почалися кардинальні зміни, які заклали основи глобальної економіки, заснованої на взаємних вигодах. Після підписання Генеральної угоди з тарифів і торгівлі у 1947 році, а згодом створення Світової організації торгівлі (СОТ) у 1995 році, світова торгівля отримала безпрецедентний розвиток.

Однак глобалізація створює не лише вигоди. Багато країн, стикаючись з конкуренцією з боку дешевих товарів, втрачають свої ринки. Наприклад, американські компанії скоротили 3,2 млн робочих місць після відкриття ринку для Китаю. Такі втрати, у поєднанні з нерівністю, яка загострилася в США, підштовхують населення ставити запитання про доцільність глобалізації.

Конфлікт між США та Китаєм, двома найбільшими економіками світу, підживлюється нерівномірними правилами гри в рамках СОТ. Проте, попри ці виклики, світова торгівля залишається невід'ємною частиною глобальної економіки, і питання про кінець епохи глобалізації, ймовірно, є надто спрощеним. Світ може перебувати на порозі нової ери, де змінюються форми співпраці, але сам процес глобалізації навряд чи завершиться.