Наша нова героїня Ольга Шевцова – персональна стилістка та імідж мейкер з десятирічним досвідом і власною філософію життя. В інтерв’ю Daily Hub News вона розкрила цікаві подробиці своєї роботи, а також розповіла як стиліст може стати вашим союзником, як привчити себе до вишуканості та краси, а також як приймати свої зморшки й вікові зміни з гідністю та вдячністю.

Наша нова героїня Ольга Шевцова – персональна стилістка та імідж мейкер з десятирічним досвідом і власною філософію життя. В інтерв’ю Daily Hub News вона розкрила цікаві подробиці своєї роботи, а також розповіла як стиліст може стати вашим союзником, як привчити себе до вишуканості та краси, а також як приймати свої зморшки й вікові зміни з гідністю та вдячністю.

Олю, як мені відомо, ви за фахом індолог, тобто спеціаліст з історії та культури народів Індостану. Що спонукало зануритися у таку незвичайну і непересічну сферу?

По-перше, у бібліотеці моєї прабабусі було багато книжок, зокрема й про Індію. Звідти я дізналась про усіх відомих у Радянському союзі індійських акторів. А коли вже прийшов час йти до школи, то тато повів мене у гімназію східних мов. Там мене запитали, яку мову я хочу вивчати. На китайську набрали вже два повних класи, тож залишались арабська або гінді, і я обрала гінді. Це була доля! Моя викладачка Борділовська Олена Анатолівна була просто чарівна, вона розповідала нам про алфавіт і в моменті могла стати в якусь позу й сказати, що отак стоїть бог Шива. Вона настільки нас закохала в усе це… Мені подобався алфавіт, я відчувала культуру. Я дуже адаптивна, якщо я загорілась, то була як індіанка, мене було не відрізнити.

Мені хотілося стати дипломатом. По співбесіді я вступила в університет ім. Т. Шевченка, бо мала грамоти і перемоги на олімпіадах. Це мій шлях від самого дитинства, це ніби було у мене в крові, я хотіла пов’язати своє життя з Індією, поїхати туди і частково я змогла реалізувати це у своїй історії.

А як зараз? Індологія є для вас джерелом натхнення у вашій справі або можливістю подивитися на світ з іншого ракурсу?

Так, є. В гімназії і в університеті у мене була дисципліна Сходознавство, де нам пояснювали чому важливо поважати інші культури. Сьогодні це допомагає мені вибудовувати відносини з різними народами. В мене була змога перевірити це, коли я працювала в IT-компанії з міжнародними командами і потрібно було перемикатися з однієї культури на іншу.

Як стилістка я працюю і з індійськими жінками, є декілька клієнток з якими я зустрічалася в Індії, а зараз працюю онлайн. За потреби я можу швидко перейти на їхню мову, до того ж я розуміюся на індійській моді, слідкую за їхніми дизайнерами.

Мені здається, що набуті знання розвинулись в емпатію і зараз я дуже чітко зчитую жінок. Така от неочевидна навичка. Вона з мовами приходить, бо скільки ти знаєш мов — стільки разів ти людина.

І інший менталітет краще розумієш через мову…

І це також. Я ще можу сказати, що якщо комусь із моїх клієнток подобаються стилі етно, бохо, якась eastern story, то я можу класно це все організувати. У мене в голові є багато референсів і я швидко можу показати людині якісь образи, щоб вона була зі мною on the same page.

Коли ви, людина з такими унікальними інтересами та захопленнями, відчули, що хочете допомагати іншим змінювати життя, працюючи зі стилем? З чого усе почалось?

Почалось з того, що я співпрацювала з посольством Індії й дівчата знали, що я захоплююсь модою, проходила курси крою та шиття. В той час на Ukrainian Fashion Week приїхав відомий індійський дизайнер JJ Valaya з командою. Мене запросили бути його асистентом та гідом. Під час організації процесів я бачила, що чогось не вистачає, що відбувався хаос, але я зі свого боку зробила все, що могла. Спілкуючись з JJ Valaya та його командою, я зрозуміла, що попри свої глибинні амбіції, я не хочу створювати одяг, бо це дуже енерговитратно і потребує ресурсів. А от якщо ти займаєшся стайлінгом, ти ніби дотичний до створення, а ніби і ні, щось на межі. Після цього я вирішила у вільний час отримувати освіту в цьому напрямку, проходила курси, слухала стилістів і аналізувала ринки.

Що у роботі стиліста вам подобається найбільше?

В першу чергу, знайомство з новими людьми. Я відкрита людина, зі мною легко познайомитись. До того ж, у цій роботі заглиблюєшся в іншу людину, її внутрішні переживання, бажання. А потім ця людина виходить з примірочної і починає пританцьовувати, дивлячись у дзеркало. І це означає, що її зовнішнє та внутрішнє об’єдналось. Це magic! Мені подобається показувати людям, що можна виходити за межі і цьому я вчу своїх клієнтів. Це процес обміну енергіями і знаннями. Також мені подобається бачити результат роботи саме зараз, а не через час.

З чого починається робота з новим клієнтом?

Зі знайомства. Ми зустрічаємось і я розумію, чи «потягну» я цю людину. Є моменти, на які я не можу вплинути. Я відмовляю, коли розумію, що зараз людині краще піти до психолога або самостійно розібратися із собою, а вже потім повернутися до мене. Також є люди, яким в принципі не потрібна допомога, і це просто витрачений час. Якщо ми починаємо працювати, то далі необхідно визначити цілі. Це робота вдовгу.

Який етап взаємодії між стилістом та клієнтом є найскладнішим?

Складнощі виникають, коли треба переконати людину приміряти щось інше. Це момент, коли клієнтка тобі або довіряє, або ні. Зазвичай стилісти бачать перспективу розвитку твого стилю наперед. Є розуміння, куди ми можемо прийти з цієї фактурою, тканиною, людиною, персоною. Коли клієнтка довірилась і їй подобається результат, то знову виникає цей magic. Але це просто психологія, плюс я дивлюсь з усіх сторін: актуальності, практичності, чи підходить саме цій людині. Такий собі кубік Рубіка, який треба зібрати.

Також є люди, які соромляться сказати, що їм цей одяг не подобається. Тому я одразу домовляюсь, щоб людина була щирою і не боялась сказати «ні», бо в мене будуть підібрані для неї ще два-три варіанти.

Назвіть головні ознаки того, що людина терміново потребує допомоги стиліста.

Навіть стилісту потрібен свій стиліст. Якщо в мене буде потреба вийти на сцену, чи захочу я себе одягати? Чи може я захочу, щоб це зробила інша людина, бо мені треба акумулювати сили для виступу? В мене був інсайт, що потрібно делегувати не ту роботу, яку не любиш, а ту — з якою добре справляєшся і тобі треба лише пояснити свої очікування. А самому в цей час братися за складну роботу і розбиратися в ній. Важливо розуміти, що ти можеш направити свій час і енергію на те, що зараз потребує твоєї уваги.

Коли виникає розуміння, що вам нічого вдягти — це перший сигнал того, що вам потрібні інструменти для іншого погляду на себе. У мене для таких випадків є короткий курс, довгий курс і можливість попрацювати зі мною особисто.

У мене теж буває, що відкриваєш шафу і все не ок. Це говорить про те, що: 1) я вийшла на новий рівень; 2) час перебрати одяг і поставити собі питання «хто ти, куди йдеш, що відбувається у твоєму житті?».

Речі — це енергія. Якщо ти цю енергію не використовуєш, то речі починають використовувати тебе. Речі для того, щоб служити нам, а не навпаки. Це вже про lifestyle і твоє світобачення. Стиліст у такому випадку вкаже шлях, і взагалі буде прикольно звіритись наскільки ти сучасно мислиш, наскільки ти outdated, наскільки ти мислиш якимись патернами.

Як виховати у собі відчуття стилю? Де брати натхнення, якщо ти на самому початку цього шляху?

Чарівне питання. І воно про все, що тебе оточує. Якщо оточуєш себе спортивними штуками, то ти мислиш у цій категорії і будеш обирати такі ж речі. Тут питання в тому, чим ти себе оточуєш. Якщо ти йдеш на природу, чи звертаєш увагу на кольори, які є в природі? Натхнення? Натхнення! Якщо тобі відгукуються ці кольори, ти можеш знайти їх у магазинах, приміряти і подивитися на поєднання.

Також можна черпати натхнення з Pinterest, Instagram, колекції фотокарток, аналізу своїх старих фотографій. Можна робити галерею селфі і дивитися як ти вдягаєшся. Наприклад, якщо ти не заправила топ, то твої ноги виглядають коротшими; вдягнула пояс — картинка змінилася; каблук — знов інші відчуття.

Коли ти в білому, ти не будеш на бігу їсти котлету, ти вже сядеш, знайдеш виделку-ніж — це тебе дисциплінує. Потрібно оточувати себе красою і поступово прийде відчуття стилю. В кожній жінці це є. Тут також питання до батьків, що вони нам вбивали в голову, може щось типу: носи в хаті рване, а на вулицю виходь гарною. Тут вже вибір за вами. Має бути розуміння того, що вдома потрібно виглядати якомога красивішою, бо вдома ти з найближчими людьми і з собою наодинці. Якщо ти сама від себе не кайфуєш, то де тоді той сенс.

 

Опишіть свій стиль.

Я за те, щоб використовувати одяг як інструмент. Коли мені треба бути зібраною, я одягаюсь відповідно. Якщо в мене нема енергії і сил — я на спорті. Мій стиль різноманітний, бо я багато експериментую, коли є час. Але загалом я за класичний мінімалізм. У кожного бренду є свій ДНК, кожен бренд орієнтується на певну героїню. Мені дуже до вподоби Yves Saint Laurent, Tom Ford та їхній мінімалістичний погляд на жінку, можливість дати жінці ділову енергію. Зараз у мене пік кар’єри, і ці бренди мені дуже імпонують. Я можу створити собі образ у стилі цих брендів і відповідно одягнутися.

Ваш улюблений дизайнер?

По настрою мені дуже відгукується Алессандро Мікеле, він був креативним директором Gucci. У нього були рюші, волани, така трошки вікторіанська історія. Мені також подобається бренд Vionnet, він довгий час був занедбаним, а потім його купила казахська бізнесвумен Гога Ашкеназі. Також відмічу Марка Джейкобса і Карла Лагерфельда. У останнього була колекція, присвячена Індії. Дивлячись як європейки носять індійський одяг, я відчула як моя «шаловливая» фантазія стає реальністю: люди поважають індійську культуру, не вважають Індію брудною країною, знають про Махатму Ґанді, Індіру Ґанді, знають хто такий Джавахарлал Неру.

Мода яких часів найбільше вражає і надихає?

Зараз мені відгукується трошки романтична історія, коли після закінчення війни жінки стають красивішими, червоні губи, червоний лак. Після Другої світової жінки пішли в романтизм, носили сукні в квіточку, різноманітні комірці, яскравий мейкап, щоб якось прикрасити цей світ розрухи. Я би хотіла більше дослідити цей період. Мені подобається, коли жінки вміють зробити так, щоб ніхто не впливав на їхній стан. Вона у себе єдина і вона джерело усього. Це такий культ і я хочу, щоб він зараз був. Мені самій буває важко наладити цей контакт, він може бути, може не бути.

Можу додати, що в мене є українські клієнтки, які живуть на декілька країн, зокрема в Румунії, Німеччині. Ми створили окремий гардероб на кожну країну. Вони перемикаються з одного лайфстайлу на інший. Усі мої клієнтки з України, не дивлячись на війну, модні (посміхається).

Як ви розумієте жіночність у сучасному світі, враховуючи усі прогресивні зміни, що сталися?

Не хочу нікого ображати, але занадто багато людей хочуть наслідувати Кім Кардаш’ян з усіма її хірургічними втручаннями. Ніхто не хоче дорослішати натурально. Як на мене, жіночність — це натуральність, коли ти визнаєш себе такою, якою ти є. В мене стався інсайт на цю тему — чи ця фейковість тільки у зовнішності, чи вона проявляться також і в стосунках? Якщо дуже потрібно, не бачу нічого поганого в ботоксі, але слідувати усім новинкам і при цьому не слідкувати за своїм здоров’ям — для мене це не жіночність, це щось інше.

Для мене жіночність — це зморшки, це коли ми дивимось на відомих моделей типу Клаудії Шиффер, Сінді Кроуфорд та інших й бачимо який шлях вони пройшли. Це ж так класно зістаритися й побачити свої зморшки, зрозуміти, що ти прожила таке довге життя. Тому що хтось не старішає, бо помирає молодим. А в тебе є можливість пронести свою красу, яка в тебе є, і передати її дітям.

Чий зірковий стиль вам подобається?

Мені дуже подобається стиль Хейлі Бібер, Вікторії Бекхем. У Вікторії уніформа, вона наче взагалі не лягає спати, хтось каже, що це фейковість. Мені ж здається, що Вікторія дуже добре себе знає і відчуває, може дозволити собі так виглядати, бо багато для цього зробила. А Хейлі Бібер проста, але в той же час жіночна та елегантна. До речі, мені подобається як працює стиліст Олени Зеленської і що він їй пропонує. Також мені до вподоби стиль Даші Шаповалової, відомої людини в історії українського fashion. В неї є колекція класних архівних речей, які зараз вже недоступні.

У кінематографі мені подобається образ Джулії Робертс у «Красуні» й Вів’єн Лі у «Віднесені вітром». Я зростала на фільмі та книзі «Віднесені вітром» і коли побачила в магазині зелений оксамит, потім зшила з нього собі сукню. Звісно, вона була не в схожому стилі, але це був референс. Я носила цю сукню і мені здавалося, що я така ж сильна та вольова, а десь і дурненька як Скарлетт О’Хара.

Порадьте улюблені книги про моду та стиль.

Я за digital-видання. Можу порадити мати підписку на Harper's Bazaar та Vogue, а також подивитися на скандинавські видання, на наші українські видання, видання різних країн, проаналізувати їх. Є також онлайн-видання Business of Fashion. Коли я писала про моду, то в мене ранок починався з того, що я відкривала їхній сайт і дивилася, що взагалі відбувається.

Сайт та  інстаграм  Ольги Шевцової.